​Лекція про урбіцид і культурну пам’ять під час російсько-української війни

Під час лекції було розглянуто явище урбіциду як цілеспрямованого руйнування міського простору в умовах російсько-української війни. Наголошувалося, що наслідки таких дій не обмежуються знищенням будівель та інфраструктури, а зачіпають також культурну пам’ять, колективні спогади та локальну ідентичність громад. Водночас навіть після руйнування матеріального простору місто не зникає, а продовжує існувати завдяки пам’яті людей, які з ним пов’язані. Міські спільноти відіграють ключову роль у збереженні та відтворенні культурної пам’яті, підтримуючи зв’язок із минулим і формуючи бачення майбутнього своїх міст. Окрему увагу було приділено практикам документування війни. Зокрема, йшлося про важливість фіксації усних свідчень, особистих спогадів, руйнувань міського середовища та втрат культурної спадщини. Також було розглянуто роль цифрових проєктів у збереженні пам’яті про війну та створенні підґрунтя для повоєнного відновлення громад.

До заходу долучилися бібліотекарі, науковці, освітяни, та всі, хто цікавиться питаннями документування війни та осмислення її впливу на українське суспільство.

Проєкт “Картографія пам’яті: бібліотеки як простори травмочутливої меморіалізації” реалізується за підтримки Програми “Партнерство за сильну Україну”, яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.