9 січня 1998 р. з нагоди 75-ї річниці від дня народження поета Бориса Олексійовича Чичибабіна (1923–1994) на будинку, де він мешкав, було встановлено меморіальну дошку з білого мармуру. На ній викарбовано напис: "В этом доме жил в 1968–1994 годах выдающийся русский поэт Борис Чичибабин". Цього ж дня на могилу поета були покладені квіти, у муніципальній галереї відбувся пам’ятний вечір, а в міських бібліотеках організовані тематичні книжкові виставки.

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Дата утворення: 1998
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено

#поет    #Чичибабін   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Меморіальна дошка, яка увічнює пам'ять про відомого фахівця в галузі турбінобудування Якова Ісідоровича Шнєе (1902–1977), була відкрита 12 грудня 2013 р. на стіні будівлі кафедри турбінобудування Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". На п'ятикутній дошці з чорного граніту розміщене бронзове зображення вченого. Нижче портрету знаходиться чотирикутна дошка з жовтого металу, на якій викарбовано зображення турбіни і присвятний напис: “Шнєе Яків Ісідорович (1902–1977). Визначний вчений. Завідувач кафедри турбінобудування (1940–1976). Під його керівництвом спільно з ВАТ "Турбоатом" були спроектовані унікальні високоефективні та надійні останні ступені потужних парових турбін для теплових і атомних електростанцій". У відкритті меморіальної дошки взяли участь ректор НТУ "ХПІ" Л.Л.Товажнянський, викладачі та студенти вишу, а також випускники кафедри турбінобудування: головний конструктор парових турбін ВАТ "Турбоатом" В.Л.Швецов, директор Інституту проблем машинобудування імені О.М.Підгорного, академік НАН України Ю.М.Мацевитий, директор ЗАТ "Турбоенергосервіс" Є.В.Асташенков, член-кореспондент НАН України А.Л.Шубенко та ін.

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Cкульптор – С.А.Гурбанов
• Дата утворення: 2013
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Пам'ятка потребує реставрації

#турбінобудування    #ХПІ   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Меморіальна дошка, присвячена українському історику, етнографу, археологу, досліднику історії Запорозького козацтва, випускнику Харківського університету Дмитру Івановичу Яворницькому (1855–1940), була відкрита 17 грудня 2005 р. Урочисте відкриття відбулося під час 23-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених, яка була присвячена 150-й річниці з дня народження Д.І.Яворницького (конференція проводиться щорічно на історичному факультеті Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна). Дошка знаходиться на фасаді корпусу Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. На дошці міститься присвятний напис: “У Харківському університеті навчався видатний український історик та археолог Дмитро Іванович Яворницький (Єварницький) 7.XII (26.X) 1855 – 5.VIII.1940". 

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Скульптор – О.М.Рідний
• Дата утворення: 2005
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено

#історик    #етнограф    #археолог    #Яворницький    #Харківський університет   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Одеська Свято-Троїцька (Грецька) церква є однією з найстаріших у місті. Її будівництво тривало протягом 1795–1807 рр. Богослужіння у церкві розпочалися влітку 1808 р. Будівля церкви виконана у візантійському стилі та має класичну форму. 1811 р. при храмі створено недільну школу. 1839 р. побудовано правий південний престол церкви у пам’ять Благовіщення Пресвятої Богородиці. 1875 р. споруджено лівий північний престол в ім’я великомученика Димитрія Мироточця. Спочатку прямокутна будівля церкви зрештою набула хрестової у плані форми. Із зовнішнього боку церкви поховані її настоятелі та відомі жителі Одеси.

Активну участь у зведенні церкви, подальших ремонтних і реставраційних роботах брали греки, для яких церква є духовним центром. 1821 р. вона стала усипальницею вбитого за наказом турків Патріарха Константинопольського Григорія V. У храмі греки-патріоти давали клятву, вступаючи до таємної організації «Філікі Етерія» для боротьби з османським ярмом.

1908 р. відбулися урочистості з нагоди 100-річчя Грецької церкви. Після 1917 р. її було закрито. Усі будівлі, які належали або перебували у віданні церкви, реквізовано державою, розграбовано і знищено її внутрішнє оздоблення, знесено дзвіницю. Грецьку церкву відкрито 1941 р., тоді ж розпочалися реставраційні роботи. 1955 р. в Одесі відкрито Олександрійське подвір’я, і церква перейшла у відання Грецького патріархату. 1990 р. у церкві розпочато реконструкцію. 1993 р. відновлено дзвіницю та відкрито меморіальну дошку, присвячену священномученику Патріарху Григорію V. 1999 р. Олександрійське подвір’я перенесено до Москви і Свято-Троїцька церква отримала статус парафіяльного храму Одеської митрополії Української православної церкви. Від 2006 р. храм іменується Свято-Троїцький собор.

Нині церкву відвідують багато парафіян і туристів.

• Тип об'єкта: Культова споруда
• Автор(и): Ф.Фраполлі, А.Тодоров
• Дата утворення: 1808
• Вид об'єкта: Архітектури та історичний
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Одеської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929). Охоронний номер 150025-Н.
• Бібліографія:
  • Белоусова Л. Г. Одесская Греческая Свято-Троицкая церковь: история и документальное наследие. Державний архів Одеської області. Зведений каталог метричних книг. Вип. І. 1797–1939. Одеса, 2011, с. 101-115. (Праці Державного архіву Одеської області. Т. XXXIII).
  • Історія Свято-Троїцького собору міста Одеси. URL: http://www.holytrinitycathedral.od.ua/struktura_sobora/istoriya-hrama.
  • Уварова О. Історія одеської церкви Святої Трійці (Грецької) на сторінках «Прибавлений» до «Херсонских епархиальных ведомостей». Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства, вип. 3, 2013, с. 182-189.
  • Фото: Свято-Троїцький собор (Одеса). Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Свято-Троїцький_собор_(Одеса).
  • Фото: Свято-Троицкий собор города Одессы. Facebook. https://www.facebook.com/HolyTrinityCathedralOdessa.
• Пов'язаний об'єкт: Будинок, де містився центр таємного грецького товариства «Філікі Етерія»

#Грецька церква    #Свято-Троїцький храм   

Автор публікації: Мазалов Ілля Васильович

Харківський музей Голокосту засновано 1995 р., відкрито для відвідування 14 грудня 1996 р. Це перший музей в Україні, який присвячено історії єврейського народу в роки Другої світової війни, і перший недержавний музей у Харкові. Його засновницею і президенткою є заслужена працівниця культури України Лариса Воловик. Музей складається з кількох залів із постійною експозицією та додаткових виставкових залів зі змінною експозицією (галерея «Амі» / «Народе мій»). Однією з основних цілей музею є вивчення та поширення інформації про Голокост як одну з найбільших трагедій людства. Працівники музею проводять екскурсії (зокрема, для школярів і студентів) та лекції про Голокост в Україні, опір нацистам в гетто і концтаборах, небезпеку нетерпимості та ненависті тощо. Музей організовує меморіальні заходи для вшанування пам'яті жертв Голокосту. Завдяки співробітникам музею видається газета «Дайджест Є» (із грудня 1995 р.). Музей має власні бібліотеку та архів, де зберігаються документи, фотографії, відео, спогади та інші матеріали, пов'язані з історією єврейської громади Харкова. Частину матеріалів надано Харківським обласним комітетом «Дробицький Яр» та містянами. Основний фонд нараховує 5 тис. одиниць зберігання. Упродовж своєї діяльності музей отримував підтримку різних приватних осіб та організацій, зокрема Американського єврейського об'єднаного розподільчого комітету «Джойнт», Daar Charitable Foundation (США) тощо.

• Тип об'єкта: Музей | Бібліотека | Архів
• Автор(и): Л.Воловик
• Дата утворення: 1996
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Бібліографія:
  • Харківський музей Голокосту. URL: http://holocaustmuseum.kharkov.ua/.
  • Музей Холокоста г. Харьков. Карта «Евреи Украины». URL: https://ujew.com.ua/objects/xarkovskaya-oblast/xarkov/har-kovskij-muzej-holokosta9.
  • Перший в Україні харківський Музей Голокосту зберігає правду історії. Харківська обласна державна адміністрація. URL: https://kharkivoda.gov.ua/ru/news/67669.
  • Харківський музей Голокосту: Збережеться пам'ять – збережеться народ. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2862711-harkivskij-muzej-golokostu-zberezetsa-pamat-zberezetsa-narod.html.
  • Фото: Перший в Україні харківський Музей Голокосту зберігає правду історії. Харківська обласна державна адміністрація. URL: https://kharkivoda.gov.ua/ru/news/67669.
  • Фото: Музей Холокоста г. Харьков. Карта «Евреи Украины». URL: https://ujew.com.ua/objects/xarkovskaya-oblast/xarkov/har-kovskij-muzej-holokosta9.

#музей    #Голокост   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович

У цьому будинку (кінець XVIII – початок XIX ст.) знаходився центр грецької таємної революційно-патріотичної організації «Філікі Етерія» (з грец. «Товариство друзів»). Товариство було засноване 1814 р. в Одесі Ніколасом Скуфасом, Афанасіосом Цакаловим і Еммануїлом Ксанфосом. 1821 р. члени організації очолили національно-визвольну боротьбу грецького народу, яка призвела до відновлення незалежності Греції.

Сьогодні в будинку, де містився центр таємного грецького товариства «Філікі Етерія», працює музей. Музей «Філікі Етерія» було відкрито 1979 р., спочатку як відділ Одеського історико-краєзнавчого музею. У 1994 р., під час святкування 200-річчя заснування Одеси, відбулося урочисте відкриття Філії Грецького Фонду Культури. Міська Рада Одеси надала філії три будівлі (у пров. Красний) з символічною орендною платою. Серед них був будинок, що належав одеському міському голові Г.І.Маразлі (1831–1907 рр.), в якому збиралися члени товариства «Філікі Етерія». Серед експонатів музею «Філікі Етерія» є оригінали та копії, надані Одеським історико-краєзнавчим музеєм та Історико-етнологічним товариством Греції. Музейна експозиція складається з кількох тематичних розділів, які присвячені історії грецької колонії в Одесі, створенню, організаційним особливостям і діяльності «Філікі Етерія», зокрема, участі членів товариства у Грецькій революції 1821–1829 рр. Окрема зала містить історичні предмети побуту та відтворює інтер'єр будинку першої половини XIX ст. У приміщеннях музею читають лекції та проводять тематичні конференції.

• Тип об'єкта: Музей | Бібліотека | Архів
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Одеської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 150001-Н.
• Бібліографія:
  • Музей «Філікі Етерія». Філія Грецького Фонду Культури. URL: http://hfcodessa.org/uk/музей-2/#muz_uk.
  • Музей «Філікі Етерія». Музейний портал. URL: https://museum-portal.com/ua/muzeyi/156_muzey--filiki-eteriya-.
  • Фото: Filiki Hetairia House in Odesa. Wikimedia Commons. URL:https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Filiki_Hetairia_House_in_Odesa.
  • Фото: Музей «Філікі Етерія». Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_«Філікі_Етерія».
• Пов'язаний об'єкт: Будівля Грецької церкви Святої Трійці

#Філікі Етерія    #Греція   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович

Пам'ятна монета присвячена одній з архітектурних перлин Києва – Володимирському собору. На спорудження собору, яке тривало 20 років – із 1862 до 1882 року, було зібрано значну кількість пожертв. Собор побудований у неовізантійському стилі та відомий внутрішнім оздобленням, насамперед, унікальними розписами. Монета номіналом 5 грн. виготовлена з нейзильберу. Вона належить до серії пам'ятних монет "Пам'ятки архітектури України". На аверсі монети розміщено: угорі на дзеркальному тлі – малий Державний Герб України, праворуч і ліворуч від якого напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ; на орнаментальному тлі – головний фасад собору (використано тамподрук), під яким орнаментальний фриз; унизу номінал монети – П’ЯТЬ/ГРИВЕНЬ; рік карбування 2022 – ліворуч від собору, логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України – праворуч. На реверсі монети зображено орнаментальний декоративний елемент оздоблення історичної будівлі, під яким роки будівництва собору – 1862-1882, орнаментальна смуга та напис – ВОЛОДИМИРСЬКИЙ/СОБОР. 

• Тип об'єкта: Монета | Медаль
• Автор(и): Художник – М.Скоблікова. Скульптор (програмне моделювання) – В.Андріянов
• Дата утворення: 2022
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Розміри: Маса - 16.54 г. Діаметр - 35 мм
• Бібліографія:
  • Володимирський собор у м. Київ. Буклет. Національний банк України. URL:  https://bank.gov.ua/files/coins_images/B94u.pdf?v=4
  • Володимирський собор у м. Київ. Національний банк України. URL:  https://bank.gov.ua/ua/uah/numismatic-products/souvenier-coins?page=1&perPage=5&search=&from=&to=&code=B94
  • Фото: Володимирський собор у м. Київ. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/uah/numismatic-products/souvenier-coins?page=1&perPage=5&search=&category%5B%5D=Coin&from=15.09.2022&to=15.09.2022&code=
  • Фото: Пам’ятна монета "Володимирський собор у м. Київ" уведена в обіг із 15 вересня 2022 року. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/pamyatna-moneta-volodimirskiy-sobor-u-m-kiyiv-uvedena-v-obig-iz-15-veresnya-2022-roku

#Володимирський собор    #Київ   

Автор публікації: Новодран Валерія Олександрівна

Монета  присвячена одній із найбільших кам’яно-земляних фортець у світі, яка зберіглася до наших днів - комплексу унікальних фортифікаційних споруд, який формувався протягом багатьох століть. Сьогодні Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" – це унікальний музейний комплекс, багато споруд якого пов’язані з історією громадських визвольних рухів в Україні. Монета номіналом 5 грн. виготовлена з нейзильберу.  Вона належить до серії пам'ятних монет "Пам'ятки архітектури України". На аверсі монети розміщено: угорі на тлі стилізованої композиції, присвяченій Київській фортеці (фрагмент арочного входу), – малий Державний Герб України, під яким – напис УКРАЇНА; унизу на дзеркальному тлі – ключ, під яким написи – 10/ГРИВЕНЬ/2021. На реверсі монети зображено композицію: Київська фортеця (вид із висоти пташиного польоту), праворуч від якої – схема укріплень фортеці; унизу написи: КИЇВСЬКА (на дзеркальному тлі), ФОРТЕЦЯ/XVIII–XIX ст. (на тлі абрису зубців фортеці).

• Тип об'єкта: Монета | Медаль
• Автор(и): Художники – В.Таран, О.Харук, С.Харук. Скульптори – В.Атаманчук, С.Іваненко
• Дата утворення: 2021
• Вид об'єкта: Містобудування та архітектури
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Розміри: Маса - 16,54 г. Діаметр - 35 мм.
• Правове регулювання: Вали і рови Госпітального укріплення Київської фортеці (1842–1849 рр.). Місцезнаходження: між вулицями Госпітальною, Щорса, бульв. Л. Українки. Вид пам’ятки: пам’ятка містобудування, архітектури. Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення м. Києва, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929). Охоронний номер: 260068-Н.
• Облікова інформація: Земляні укріплення цитаделі з бастіонами Київської фортеці (XVIII ст.). Охоронний номер: 260069-Н. Лисогірський форт Київської фортеці (1871–1875 рр.). Охоронний номер: 260066-Н. Звіринецьке укріплення Київської фортеці (1810 р.). Охоронний номер: 260067-Н. Вали і рови Васильківського укріплення Київської фортеці (1832–1839 рр.). Охоронний номер: 260070-Н.
• Бібліографія:
  • Монета "Київська фортеця" (нейзильбер). Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/uah/numismatic-products/souvenier-coins?page=1&perPage=5&search=&from=&to=&code=B49
  • Фото: Монета "Київська фортеця" (нейзильбер). Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/uah/numismatic-products/souvenier-coins?page=1&perPage=5&search=&from=&to=&code=B49
  • Фото: Монета “Київська фортеця у сувенірній упаковці (нейзильбер)”. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/uah/numismatic-products/souvenier-coins?page=1&perPage=5&search=&from=&to=&code=B73
  • Фото: Монета "Київська фортеця” (срібло). Пам'ятні монети "Київська Фортеця" вводяться в обіг з 14 травня 2021 року. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/pamyatni-moneti-kiyivska-fortetsya-vvodyatsya-v-obig-z-14-travnya-2021-roku
• Пов'язаний об'єкт: Пам'ята монета "Київська фортеця" (cрібло)

#Київська фортеця   

Автор публікації: Новодран Валерія Олександрівна

Монета  присвячена одній із найбільших кам’яно-земляних фортець у світі, яка зберіглася до наших днів - комплексу унікальних фортифікаційних споруд, який формувався протягом багатьох століть. Сьогодні Національний історико-архітектурний музей “Київська фортеця” – це унікальний музейний комплекс, багато споруд якого пов’язані з історією громадських визвольних рухів в Україні. Монета номіналом 10 грн. виготовлена зі срібла.  Вона належить до серії пам'ятних монет "Пам'ятки архітектури України". На аверсі монети розміщено: угорі на тлі стилізованої композиції, присвяченій Київській фортеці (фрагмент арочного входу), – малий Державний Герб України, під яким – напис УКРАЇНА; унизу на дзеркальному тлі – ключ, під яким написи – 10/ГРИВЕНЬ/2021. На реверсі монети зображено композицію: Київська фортеця (вид із висоти пташиного польоту), праворуч від якої – схема укріплень фортеці; унизу написи: КИЇВСЬКА (на дзеркальному тлі), ФОРТЕЦЯ/XVIII–XIX ст. (на тлі абрису зубців фортеці).

• Тип об'єкта: Монета | Медаль
• Автор(и): Художники – В.Таран, О.Харук, С.Харук. Скульптори – В.Атаманчук, С.Іваненко
• Дата утворення: 2021
• Вид об'єкта: Містобудування та архітектури
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Розміри: Маса - 31.1 г. Діаметр - 38.6 мм.
• Правове регулювання: Вали і рови Госпітального укріплення Київської фортеці (1842–1849 рр.). Місцезнаходження: між вулицями Госпітальною, Щорса, бульв. Л. Українки. Вид пам’ятки: пам’ятка містобудування, архітектури. Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення м. Києва, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929). Охоронний номер: 260068-Н.
• Облікова інформація: Земляні укріплення цитаделі з бастіонами Київської фортеці (XVIII ст.). Охоронний номер: 260069-Н. Лисогірський форт Київської фортеці (1871–1875 рр.). Охоронний номер: 260066-Н. Звіринецьке укріплення Київської фортеці (1810 р.). Охоронний номер: 260067-Н. Вали і рови Васильківського укріплення Київської фортеці (1832–1839 рр.). Охоронний номер: 260070-Н.
• Бібліографія:
  • Київська фортеця (срібло). Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/uah/numismatic-products/souvenier-coins?page=1&perPage=5&search=&from=&to=&code=B48
  • Фото: Київська фортеця (срібло). Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/uah/numismatic-products/souvenier-coins?page=1&perPage=5&search=&from=&to=&code=B48
  • Фото: Монета "Київська фортеця” (срібло). Пам'ятні монети "Київська Фортеця" вводяться в обіг з 14 травня 2021 року. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/pamyatni-moneti-kiyivska-fortetsya-vvodyatsya-v-obig-z-14-travnya-2021-roku
• Пов'язаний об'єкт: Пам'ята монета "Київська фортеця" (нейзильбер)

#Київська фортеця   

Автор публікації: Новодран Валерія Олександрівна

Козацькі пісні були поширені на всій території Дніпропетровської області. Зокрема, про це свідчать фольклорні експедиції початку 2000-х рр. Водночас поважний вік носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини та майже відсутній механізм передачі його молодшим поколінням роблять козацькі пісні дуже вразливими. Носії та виконавці козацьких пісень не становлять окремої громади. В одних місцях вони об’єднані у фольклорні аматорські колективи, а в інших – носіями елемента є окремі виконавці. Найбільша група козацьких пісень оспівує славне історичне минуле козацької доби, зокрема козацький побут. У піснях розповідається про різні подробиці із життя козаків, їх непросту войовничу долю, кохання тощо. Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність кожної музичної фрази, помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків. Тексти козацьких пісень часто «губляться» у мелодичних розспівах окремих складів. Крім того, як художній прийом, зустрічається недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Під час виконання пісень виконавцям властивий самозаглиблений стан, наближений до молитви-медитації. Зазвичай, козацькі пісні виконуються гуртом без супроводу музичних інструментів, а для будови пісень властивий сольний заспів та сольний верхній голос. Гуртова частина пісень часто має триголосу будову. Виконуються голосним насиченим звуком з формуванням його у грудній клітині. Манера виконання є спільною, як для чоловіків, так і для жінок.

Cossack’s songs of Dnipropetrovsk Region (UNESCO)

• Тип об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Категорія обліку: Всесвітня спадщина ЮНЕСКО
• Стан об'єкта: Потребує термінової охорони
• Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (Наказ МКІП від 21.01.2015 № 16). Охоронний номер 005.нкс. Включено до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони від 29.11. 2016 (11-та сесія Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини).
• Бібліографія:
  • Любимова А. Я. Козацькі пісні Дніпропетровщини: досвід, сучасність, перспективи. Культурна спадщина України: сталий розвиток і національна безпека. Зб. наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції (20 квітня 2017 р., Київ). Київ. С. 44-49.
  • Cossack’s songs of Dnipropetrovsk Region. UNESCO Intangible Cultural Heritage 1992-2023. URL: https://ich.unesco.org/en/USL/cossack-s-songs-of-dnipropetrovsk-region-01194
  • Козацькі пісні Дніпропетровщини. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/2
  • Козацькі пісні Дніпропетровщини. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/kozacki-pisni-dnipropetrovsini
  • Фото: Козацькі пісні Дніпропетровщини. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/2
  • Фото: Фольклорний ансамбль «Богуславочка» – оаза традицій Дніпропетровщини. Портал "ДніпроКультура". URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/folklor_kozacki_pisni

#виконавське мистецтво    #усні традиції та форми вираження   

Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна

Писання писанок здавна є невід`ємною складовою нематеріальної культурної спадщини гуцулів. Упродовж багатьох віків вони зберігали та передавали з покоління в покоління традиції, пов'язані з писанням писанок, великодніми обрядами тощо. Цікаво, що кожне село Гуцульщини – історико-етнографічного регіону на сході Українських Карпат – має свої характерні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, варіанти поділу писанки на орнаментальні площини тощо. Традиційно писанки пишуть жінки й дівчата (рідше чоловіки й хлопці) у Великий піст. Пишуть на шкаралупі сирого повного яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском. Потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоби зберегти колір. Переважають яскраві жовто-помаранчеві та червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. Колись віск з писанки знімали після прогрівання в печі, тепер також використовують духовку або полум’я свічки, після чого протирають серветкою. 

Писання писанок зберігається як невід'ємний символ Великодня. У Чистий четвер діти сповіщають, що через три дні настане Великдень, за що господарі дарують їм писанку. Писанки обов’язково кладуть у великодній кошик і дарують священику за освячення. Старшим і бідним людям дають писанку, щоби помолилися за душі померлих. Повернувшись із церкви, освячені писанки занурюють у воду. В одних родинах цією водою вмиваються, інші проводять писанкою по обличчю, щоб увесь рік бути здоровими і багатими. Зберігся звичай, коли дівчата у Великодній понеділок дарують хлопцям писанку. Після Великодня, у поминальну суботу, біля могил рідних родина дає писанку й пасочку комусь із присутніх.

Традиція писання писанок поширена на всій території Гуцульщини. Водночас сьогодні головним осередком поширення елемента нематеріальної культурної спадщини є с. Космач Косівського району Івано-Франківської обл., де проживає найбільше династій писанкарів і окремих майстрів. 

Починаючи з 1970-х рр. було розроблено програму збирання писанок із сіл, де ще збереглися традиції писанкарства. Зібрані 1155 одиниць стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 р. у м. Коломия (нині Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського). У музеї організовують тематичні наукові заходи, майстер-класи, фестивалі, створили школи писанкарства тощо.

• Тип об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 012.нкс.
• Бібліографія:
  • Манько В. Українська народна писанка. Монастир Монахів Студитського Уставу. Львів. 2001. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Manko_Vira/Ukrainska_narodna_pysanka.pdf
  • Традиція гуцульської писанки. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/12
  • Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. URL: https://hutsul.museum/museum/history/overview/
  • Фото: Традиція гуцульської писанки. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/12
  • Фото: Традиція гуцульської писанки. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-guculskoi-pisanki

#звичаї    #обряди    #святкування    #традиційні ремесла   

Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна

Юридичний корпус входив до комплексу будівель Харківського імператорського університету з 1909 р. Згідно з уставом 1835 р. у Харківському університеті існувало три факультети: філософський, юридичний і медичний. На початок XX ст. діяльність університету обумовлювалася уставом 1884 р. На юридичному факультеті було 12 кафедр: римського права, цивільного права і цивільного судоустрою, торгового права і торгового судоустрою, кримінального права і кримінального судоустрою, історії російського права, державного права, міжнародного права, поліцейського права, фінансового права, церковного права, політичної економії і статистики, енциклопедії права і історії філософії права. 1920-ті – початок 1930-х рр. стали часом радикальних перетворень в системі освіти України, яка виявилась єдиною з радянських республік, де університети більше ніж на десять років припинили своє існування. Юридичний факультет було ліквідовано в травні 1920 р. Починаючи з вересня 1994 р., тут знаходиться один із навчальних корпусів Української інженерно-педагогічної академії.

Чотириповерхова цегляна будівля колишнього юридичного факультету відображає відхід від класицизму. Великий скляний отвір у центрі фасаду, перекритий аркою овального контуру, а також окремі деталі фасаду мають ознаки модерну. Водночас дотримання однакової висоти карниза і верху цоколя з будівлею наукової бібліотеки Харківського університету допомогли архітектору Віктору Валеріановичу Величко (1864–1923) зберегти єдність композиції забудови. Характерні риси будівлі – залізобетонне перекриття між двома аудиторіями та прямокутний в плані корпус. Майже третину його об’єму займають вестибюль і сходи. Іншу частину приміщення займають: на першому поверсі допоміжні приміщення, а також розташовані одна над одною дві аудиторії, верхня з яких має форму амфітеатру. Головний фасад приміщення симетричний. Вхід підкреслений пілястрами стилізованого іонічного ордеру, з фронтоном.

• Тип об'єкта: Навчальний заклад
• Автор(и): Архітектор – В.В.Величко
• Дата утворення: 1909
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Задовільний
• Розміри: Займає ділянку площею 935,03 кв.м.
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200002-Н.
• Бібліографія:
  • Паспорт об'єкта культурної спадщини "Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
  • Фото: Паспорт об'єкта культурної спадщини "Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/; Харків, Університетська, 27. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
• Пов'язаний об'єкт: Комплекс будівель Харківського університету: будинок губернатора, в якому було відкрито університет

#Харківський університет   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович

Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (1778–1843) – письменник, драматург, літературний критик і культурно-громадський діяч, журналіст, основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Народився у с. Основа біля Харкова. Походив з козацько-старшинського роду. Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові, у виданні першого в Україні журналу "Украинский Вестникь" (1816–1817). Був активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Був одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 – його директор), благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838 ). Видатні твори: «Конотопська відьма» (1833), «Маруся» (1834), «Сватання на Гончарівці» (1835), «Сердешна Оксана», (1841) «Ганнуся» (1839). За його творами знято низку фільмів. Помер 20 серпня 1843 року від запалення легенів. Похований був на Холодногірському кладовищі. У 1950-х pp. могила була перенесена з ліквідованого Холодногірського на 2-ге міське кладовище. На могилі Г.Ф. Квітки-Основ'яненка встановлена надгробна плита. На плиті - мармуровий надгробок білого кольору. Напис з чолового боку надгробку: "Здесь покоится прахь Григорія Федоровича Квитки (Основьяненка) Род. 18-го Нояб. 1778-го г. Сконч. 8-го авг. 1843 г.", напис з тильного боку стели: "Анна Григорьевна Квитка урожденная Вульф род 17 мая 1800 г. Скончалась 31 января 1852 года".

• Тип об'єкта: Могила
• Дата утворення: 1843
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Задовільний
• Розміри: Могила займає ділянку площею 5,28 кв.м.; надгробна плита – 2,2 х 2,4 м; надгробок – 1,9 х 0,89 х 0,53 м
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200006-Н.
• Бібліографія:
  • Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила Квітки-Основ’яненка Г.Ф., письменника". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
  • Фото: Grave of Hryhoriy Kvitka-Osnovyanenko. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/

#Квітка-Основ'яненко    #письменник   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович

Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790–1865) – український поет. Народився в містечку Городище на Київщині (нині - місто Черкаської обл.). У 1817 р. П.П.Гулак-Артемовський став вільним слухачем на словесному факультеті Харківського університету, а роком пізніше почав викладати в університеті та в Інституті благородних дівиць польську та французьку мови. З 1825 p., після захисту магістерської дисертації, він викладає в університеті курс російської історії та географії; одержує посаду професора на кафедрі історії. З 1838 по 1841 pp. був деканом словесного факультету, а в 1841–1849 pp. – ректором Харківського університету. П.П.Гулак-Артемовський – один із визначних українських поетів дошевченківського періоду, автор низки різноманітних творів. Найціннішими у його літературній спадщині є байки та балади. Добре відома байка "Пан та собака" була вперше опублікована в харківському журналі "Украинский вестник" у 1818 р. Набули популярності також байка "Солопій та Хівря" та інші твори поета, спрямовані проти людської скупості та хитрості, байки-гуморески "Батько та син", "Дурень і розумний". Першим в українській літературі він виступив у жанрі романтичної балади. Створена за сюжетом Й.Гете балада "Рибалка" (1827) відзначається мелодійністю та народно-пісенним колоритом мови. Багато працював над перекладами, зокрема, з польської, переклав на українську мову низку творів А.Міцкевича.

На могилі П.П.Гулака-Артемовського встановлений сірий гранітний обеліск пірамідальної форми. Напис на обеліску: "Восстановлен. 1945 г.". Біля підніжжя обеліску - чавунна надгробна плита з написом: "Памяти действительного статского советника Петра Петровича Артемовского-Гулака. Сконч. 1-го октября 1865-го года. 76 лет. Преданная жена". Раніше могила була оточена металевою огорожею. Зараз територія навколо могили оточена огорожею у вигляді гранітних пірамідальних стовпчиків, розташованих по периметру та з’єднаних ланками чавунного ланцюга.

• Тип об'єкта: Могила
• Дата утворення: 1865
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Задовільний
• Розміри: Могила займає ділянку площею 62 кв.м., обеліск пірамідальної форми – 210х70х54 см, надгробна плита – 2,15х1,05 м
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200003-Н.
• Бібліографія:
  • Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила поета П.П.Гулака- Артемовського". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
  • Фото: Могила Гулака-Артемовського П.П. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
• Пов'язаний об'єкт: Пам'ятник Петру Петровичу Гулаку-Артемовському

#Гулак-Артемовський    #поет   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович

Марко Лукич Кропивницький (1840–1910) – український драматург, актор, режисер, композитор, засновник українського реалістичного театру. Народився в с. Бежбайраки Херсонської губернії (тепер – с. Кропивницьке Кіровоградської області) у родині управителя поміщицьким маєтком. Був вільним слухачем на юридичному факультеті Київського університету Св. Володимира. Протягом 1861-1871 pp. працював на різних канцелярських посадах у Бобринці і Єлизаветграді (нині – Кропивницький). Брав участь як актор і керівник у роботі аматорських театральних гуртків разом із І.К.Тобілевичем. 1871 р. переїхав до Одеси, де вступив до професійного російського театру. Протягом 1873–1874 pp. грав на харківській сцені у складі акторської трупи, де вперше була поставлена його п'єса "Дай серцю волю - заведе в неволю". 1875 р. – режисер і актор театру-товариства "Руська бесіда" в Галичині. У 1882 р. Кропивницький очолив першу українську професійну трупу, створену у Єлизаветграді, - Товариство українських акторів. Він поклав початок режисурі в українському театрі; під його керівництвом розпочали артистичну діяльність такі відомі українські актори як М.К.Садовський, М.К.Заньковецька, П.К.Саксаганський, І.О.Мар'яненко та ін. Останні 20 років свого життя (з 1890 по 1910) Марко Кропивницький жив на своєму хуторі "Затишок" (нині - недалеко від с. Сподобівка Шевченківського p-ну Харківської обл.). Тут він не лише успішно вів господарство, за що, на с/г виставці, отримав бронзову медаль, але й створив справжній культурний центр. Заснував, зокрема, початкову україномовну школу та дитячий театр, акторами якого стали його власні діти та діти селян. За своє життя драматург написав понад 40 драм ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть", "Глитай, або ж павук" та інші), комедій, водевілів; є автором музики і віршів до своїх вистав, а також популярних пісень і романсів. У його творчому активі близько 500 ролей: Виборний ("Наталка-Полтавка" І.П.Котляревського), Карась ("Запорожець за Дунаєм" С.С.Гулака-Артемовського), Шельменко ("Шельменко-денщик" Г.Ф.Квітки-Основ'яненка) та ін.

На могилі М.Л.Кропивницького знаходиться постамент, на якому встановлено надгробок у вигляді гранітної брили та бронзового бюста драматурга (скульптор – Ф.П.Балавенський). Постамент встановлено на стилобаті на двох сходинках. На надгробку зображений хрест, а під ним напис: "Марко Лукич Кропивницький. 1840-1910". До 1975 р. могила була оточена металевою огорожею. Зараз територія навколо могили огороджена металевим ланцюгом та викладена тротуарними плитами.

• Тип об'єкта: Могила
• Автор(и): Скульптор – Ф.П.Балавенський
• Дата утворення: 1910
• Вид об'єкта: Історичний
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Задовільний
• Розміри: Загальна висота пам'ятника – 2,65 м, висота бюсту – 75 см, висота постаменту – 1,9 м. Розміри постаменту – 1,35х1,29х1,60х65 см
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200004-Н.
• Бібліографія:
  • Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила M.Л.Кропивницького, драматурга, актора і режисера". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
  • Фото: Могила М.Л.Кропивницького. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/

#Кропивницький    #драматург    #режисер    #актор   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович