Харківський музей Голокосту музей | бібліотека | архів
Харківський музей Голокосту засновано 1995 р., відкрито для відвідування 14 грудня 1996 р. Це перший музей в Україні, який присвячено історії єврейського народу в роки Другої світової війни, і перший недержавний музей у Харкові. Його засновницею і президенткою є заслужена працівниця культури України Лариса Воловик. Музей складається з кількох залів із постійною експозицією та додаткових виставкових залів зі змінною експозицією (галерея «Амі» / «Народе мій»). Однією з основних цілей музею є вивчення та поширення інформації про Голокост як одну з найбільших трагедій людства. Працівники музею проводять екскурсії (зокрема, для школярів і студентів) та лекції про Голокост в Україні, опір нацистам в гетто і концтаборах, небезпеку нетерпимості та ненависті тощо. Музей організовує меморіальні заходи для вшанування пам'яті жертв Голокосту. Завдяки співробітникам музею видається газета «Дайджест Є» (із грудня 1995 р.). Музей має власні бібліотеку та архів, де зберігаються документи, фотографії, відео, спогади та інші матеріали, пов'язані з історією єврейської громади Харкова. Частину матеріалів надано Харківським обласним комітетом «Дробицький Яр» та містянами. Основний фонд нараховує 5 тис. одиниць зберігання. Упродовж своєї діяльності музей отримував підтримку різних приватних осіб та організацій, зокрема Американського єврейського об'єднаного розподільчого комітету «Джойнт», Daar Charitable Foundation (США) тощо.
- Тип об'єкта: Музей | Бібліотека | Архів
- Автор(и): Л.Воловик
- Дата утворення: 1996
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Не перебуває на обліку
- Стан об'єкта: Невизначено
- Бібліографія:
- Харківський музей Голокосту. URL: http://holocaustmuseum.kharkov.ua/.
- Музей Холокоста г. Харьков. Карта «Евреи Украины». URL: https://ujew.com.ua/objects/xarkovskaya-oblast/xarkov/har-kovskij-muzej-holokosta9.
- Перший в Україні харківський Музей Голокосту зберігає правду історії. Харківська обласна державна адміністрація. URL: https://kharkivoda.gov.ua/ru/news/67669.
- Харківський музей Голокосту: Збережеться пам'ять – збережеться народ. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2862711-harkivskij-muzej-golokostu-zberezetsa-pamat-zberezetsa-narod.html.
- Фото: Перший в Україні харківський Музей Голокосту зберігає правду історії. Харківська обласна державна адміністрація. URL: https://kharkivoda.gov.ua/ru/news/67669.
- Фото: Музей Холокоста г. Харьков. Карта «Евреи Украины». URL: https://ujew.com.ua/objects/xarkovskaya-oblast/xarkov/har-kovskij-muzej-holokosta9.
#музей #Голокост
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +8 фото |
Будинок, де містився центр таємного грецького товариства «Філікі Етерія» музей | бібліотека | архів
У цьому будинку (кінець XVIII – початок XIX ст.) знаходився центр грецької таємної революційно-патріотичної організації «Філікі Етерія» (з грец. «Товариство друзів»). Товариство було засноване 1814 р. в Одесі Ніколасом Скуфасом, Афанасіосом Цакаловим і Еммануїлом Ксанфосом. 1821 р. члени організації очолили національно-визвольну боротьбу грецького народу, яка призвела до відновлення незалежності Греції. Сьогодні в будинку, де містився центр таємного грецького товариства «Філікі Етерія», працює музей. Музей «Філікі Етерія» було відкрито 1979 р., спочатку як відділ Одеського історико-краєзнавчого музею. У 1994 р., під час святкування 200-річчя заснування Одеси, відбулося урочисте відкриття Філії Грецького Фонду Культури. Міська Рада Одеси надала філії три будівлі (у пров. Красний) з символічною орендною платою. Серед них був будинок, що належав одеському міському голові Г.І.Маразлі (1831–1907 рр.), в якому збиралися члени товариства «Філікі Етерія». Серед експонатів музею «Філікі Етерія» є оригінали та копії, надані Одеським історико-краєзнавчим музеєм та Історико-етнологічним товариством Греції. Музейна експозиція складається з кількох тематичних розділів, які присвячені історії грецької колонії в Одесі, створенню, організаційним особливостям і діяльності «Філікі Етерія», зокрема, участі членів товариства у Грецькій революції 1821–1829 рр. Окрема зала містить історичні предмети побуту та відтворює інтер'єр будинку першої половини XIX ст. У приміщеннях музею читають лекції та проводять тематичні конференції.
- Тип об'єкта: Музей | Бібліотека | Архів
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Одеської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 150001-Н.
- Бібліографія:
- Музей «Філікі Етерія». Філія Грецького Фонду Культури. URL: http://hfcodessa.org/uk/музей-2/#muz_uk.
- Музей «Філікі Етерія». Музейний портал. URL: https://museum-portal.com/ua/muzeyi/156_muzey--filiki-eteriya-.
- Фото: Filiki Hetairia House in Odesa. Wikimedia Commons. URL:https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Filiki_Hetairia_House_in_Odesa.
- Фото: Музей «Філікі Етерія». Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_«Філікі_Етерія».
- Пов'язаний об'єкт: Будівля Грецької церкви Святої Трійці
#Філікі Етерія #Греція
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Одеса | +5 фото |
Козацькі пісні Дніпропетровщини традиція
Козацькі пісні були поширені на всій території Дніпропетровської області. Зокрема, про це свідчать фольклорні експедиції початку 2000-х рр. Водночас поважний вік носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини та майже відсутній механізм передачі його молодшим поколінням роблять козацькі пісні дуже вразливими. Носії та виконавці козацьких пісень не становлять окремої громади. В одних місцях вони об’єднані у фольклорні аматорські колективи, а в інших – носіями елемента є окремі виконавці. Найбільша група козацьких пісень оспівує славне історичне минуле козацької доби, зокрема козацький побут. У піснях розповідається про різні подробиці із життя козаків, їх непросту войовничу долю, кохання тощо. Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність кожної музичної фрази, помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків. Тексти козацьких пісень часто «губляться» у мелодичних розспівах окремих складів. Крім того, як художній прийом, зустрічається недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Під час виконання пісень виконавцям властивий самозаглиблений стан, наближений до молитви-медитації. Зазвичай, козацькі пісні виконуються гуртом без супроводу музичних інструментів, а для будови пісень властивий сольний заспів та сольний верхній голос. Гуртова частина пісень часто має триголосу будову. Виконуються голосним насиченим звуком з формуванням його у грудній клітині. Манера виконання є спільною, як для чоловіків, так і для жінок. Cossack’s songs of Dnipropetrovsk Region (UNESCO)
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Всесвітня спадщина ЮНЕСКО
- Стан об'єкта: Потребує термінової охорони
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (Наказ МКІП від 21.01.2015 № 16). Охоронний номер 005.нкс. Включено до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони від 29.11. 2016 (11-та сесія Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини).
- Бібліографія:
- Любимова А. Я. Козацькі пісні Дніпропетровщини: досвід, сучасність, перспективи. Культурна спадщина України: сталий розвиток і національна безпека. Зб. наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції (20 квітня 2017 р., Київ). Київ. С. 44-49.
- Cossack’s songs of Dnipropetrovsk Region. UNESCO Intangible Cultural Heritage 1992-2023. URL: https://ich.unesco.org/en/USL/cossack-s-songs-of-dnipropetrovsk-region-01194
- Козацькі пісні Дніпропетровщини. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/2
- Козацькі пісні Дніпропетровщини. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/kozacki-pisni-dnipropetrovsini
- Фото: Козацькі пісні Дніпропетровщини. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/2
- Фото: Фольклорний ансамбль «Богуславочка» – оаза традицій Дніпропетровщини. Портал "ДніпроКультура". URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/folklor_kozacki_pisni
#виконавське мистецтво #усні традиції та форми вираження
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +2 фото |
Традиція гуцульської писанки традиція
Писання писанок здавна є невід`ємною складовою нематеріальної культурної спадщини гуцулів. Упродовж багатьох віків вони зберігали та передавали з покоління в покоління традиції, пов'язані з писанням писанок, великодніми обрядами тощо. Цікаво, що кожне село Гуцульщини – історико-етнографічного регіону на сході Українських Карпат – має свої характерні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, варіанти поділу писанки на орнаментальні площини тощо. Традиційно писанки пишуть жінки й дівчата (рідше чоловіки й хлопці) у Великий піст. Пишуть на шкаралупі сирого повного яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском. Потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоби зберегти колір. Переважають яскраві жовто-помаранчеві та червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. Колись віск з писанки знімали після прогрівання в печі, тепер також використовують духовку або полум’я свічки, після чого протирають серветкою. Писання писанок зберігається як невід'ємний символ Великодня. У Чистий четвер діти сповіщають, що через три дні настане Великдень, за що господарі дарують їм писанку. Писанки обов’язково кладуть у великодній кошик і дарують священику за освячення. Старшим і бідним людям дають писанку, щоби помолилися за душі померлих. Повернувшись із церкви, освячені писанки занурюють у воду. В одних родинах цією водою вмиваються, інші проводять писанкою по обличчю, щоб увесь рік бути здоровими і багатими. Зберігся звичай, коли дівчата у Великодній понеділок дарують хлопцям писанку. Після Великодня, у поминальну суботу, біля могил рідних родина дає писанку й пасочку комусь із присутніх. Традиція писання писанок поширена на всій території Гуцульщини. Водночас сьогодні головним осередком поширення елемента нематеріальної культурної спадщини є с. Космач Косівського району Івано-Франківської обл., де проживає найбільше династій писанкарів і окремих майстрів. Починаючи з 1970-х рр. було розроблено програму збирання писанок із сіл, де ще збереглися традиції писанкарства. Зібрані 1155 одиниць стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 р. у м. Коломия (нині Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського). У музеї організовують тематичні наукові заходи, майстер-класи, фестивалі, створили школи писанкарства тощо.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 012.нкс.
- Бібліографія:
- Манько В. Українська народна писанка. Монастир Монахів Студитського Уставу. Львів. 2001. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Manko_Vira/Ukrainska_narodna_pysanka.pdf
- Традиція гуцульської писанки. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/12
- Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. URL: https://hutsul.museum/museum/history/overview/
- Фото: Традиція гуцульської писанки. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/12
- Фото: Традиція гуцульської писанки. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-guculskoi-pisanki
#звичаї #обряди #святкування #традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +5 фото |
Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя традиція
Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом, «къибини») є одним із унікальних елементів нематеріальної культурної спадщини України, а власне пиріжки з м’ясом є найбільш відомою стравою караїмів. Головна особливість традиційної караїмської кухні полягає в поєднанні баранини з тістом, овочами, фруктами та горіхами. Ет аяклак готують із використанням курдючного жиру. Пиріжки мають соковиту начинку (рублене м’ясо, іноді з додаванням картоплі), та за рахунок використання листкового тіста є хрусткими. Ліплення пиріжків має певні особливості, зокрема краї тіста загинають до середини, роблячи так звані «косички». Важливим є традиційний ритуал подання караїмських пиріжків до столу. Зазвичай на частуванні присутня вся родина. За традицією першим бере пиріжок голова родини, при цьому промовляючи молитву-подяку. Наступним пригощають гостя. Потім всі разом дякують господині, наголошуючи, що пиріжки є смачними та приготовані належним чином. Після цього пиріжками пригощають дітей. Із-за столу встають, тричі кланяючись, зі словами: «Нехай благословить Господь!» («Танри бераха берсин!»).
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 013.нкс.
- Бібліографія:
- Арабаджи О. С. Караїмська кухня як елемент нематеріальної культурної спадщини. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи» (Київ, 10-11 грудня 2015 р.). Київ, 2015, с. 4-8.
- Арабаджи О. С. Традиція частування караїмів як яскравий зразок нематеріальної культурної спадщини народу. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи» (Український центр культурних досліджень, 20-21 грудня 2017 р.). Заг. ред. І. В. Френкель та ін. Київ, 2018, с. 5-8.
- Фото: Караїмські пиріжки. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Караїмські_пиріжки
- Фото: Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicii-prigotuvanna-et-aaklak-karaimskij-pirizok-z-masom
- Фото: Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/13
#ет аяклак #звичаї #обряди #святкування #національна кухня караїмів
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. Мелітополь | +4 фото |
Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області традиція
Обряд "Водіння Куста" відомий під різними назвами, зокрема "Зелені свята", "Кустування", "Тройця" тощо. Він має давнє, язичницьке, коріння. Обряд здійснюють на 50-й день після Великодня, на свято Трійці (П’ятидесятниці). "Куст" уособлює душі померлих предків. Цей образ втілює молода дівчина, вбрана у величне зелене гілля. Обряд тривав 3 дні за участі виключно жінок і дівчат. У перший день Трійці вони йшли на кладовище, де "викликали на розмову" душі померлих предків, "голосили", прикрашали могилки гіллям (часто вище хрестів). Після цього вони збиралися у лісі, обирали найгарнішу дівчину та прикрашали її кленовим гіллям, а на голову їй одягали зелений вінок. Таким чином дівчина виглядала мов справжній кущ. Далі учасниці "одягання" обходили кожну оселю, співаючи кустові пісні з побажаннями, а господарі пригощали їх смаколиками. Вважалося, що чим краще обдарувати гостей, тим рік буде вдалішим. З метою збереження та популяризації обряду, на Трійцю у с. Сварицевичі Дубровицького району Рівненської обл. проводиться фестиваль народного мистецтва "Водіння Куста".
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 014.нкс.
- Бібліографія:
- Найдавніший звичай: водіння Куста. Трійця. Село Сварицевичі Дубровицького району. Міжнародний туризм. 2017. № 3. C. 124-125.
- Нестеренко О. В., Снігирьова Л. М. Зелені свята: традиції святкування українців. Обереги українського народу. URL: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/567/
- Традиція обряду "Водіння Куста" у с. Сварицевичі Дубровицького району: Облікова картка. Обл. центр нар. творчості м. Рівне. URL: http://rocnt.com.ua/?p=1140
- У селі на Рівненщині водили Куста. Що варто знати про цей дохристиянський обряд. Суспільне. 20 червня 2021. URL: https://suspilne.media/140965-u-seli-na-rivnensini-vodili-kusta-so-varto-znati-pro-cej-dohristianskij-obrad/
- Фото: Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/14
- Фото: У селі на Рівненщині водили Куста. Що варто знати про цей дохристиянський обряд. Суспільне. 20 червня 2021. URL: https://suspilne.media/140965-u-seli-na-rivnensini-vodili-kusta-so-varto-znati-pro-cej-dohristianskij-obrad/
- Фото: Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-obradu-vodinna-kusta-u-seli-svaricevici-dubrovickogo-rajonu-rivnenskoi-oblasti
#усні традиції та форми вираження #виконавське мистецтво #звичаї #обряди #святкування #знання та практики
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +6 фото |
Традиція декоративного розпису села Самчики традиція
Декоративний розпис села Самчики як різновид українського декоративно-ужиткового мистецтва зародився на межі XVIII – XIX ст. Самчиківським орнаментом спершу прикрашали стіни хат, а згодом – посуд, одяг тощо. Розпис вважався оберегом від нечистої сили. У розписі основне місце займають фантастичні рослинні орнаменти геометричної форми. Самчиківські майстри використовують різноманітні кольори, від теплих до холодних, що робить малюнки чіткими та насиченими. Найбільш поширеними кольорами є жовтий, червоний, синій, зелений, фіолетовий та чорний. Разом із тим для кожного малюнка притаманний певний об’єднувальний колір. Оригінальною є сюжетна композиція малюнків, основою якої слугують українські традиції та фольклор. Майстри часто зображують дерева (райське, чудесне, казкове, хресне, світове тощо), птахів (лелеки, журавлі, ворони, горобці тощо), тварин, значно рідше – людей, але в незвичному вигляді. Самчиківський розпис має площинний орнамент, тобто його зображують на плоскій або нерівній поверхнях. Майстри не прагнуть до ідеального малюнка: лінії не повинні бути ідеальними, а кола – правильної круглої форми, натомість вони мають бути дещо незграбними та легкими. Малюнок звужується до верхнього краю (знизу розміщуються великі елементи, а зверху – дрібні).
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 04.07.2019 № 510). Охоронний номер 015.нкс.
- Бібліографія:
- Кириченко М. А. Український народний декоративний розпис. Київ, 2006.
- Костюк Я. Походження самчиківського розпису, його сучасний стан та символіка. Науковий блог. Національний університет "Острозька академія". URL: https://naub.oa.edu.ua/2014/pohodzhennya-samchykivskoho-rozpysu-joho-suchasnyj-stan-ta-symvolika/
- Фото: Самчики - мистецька “родзинка” України. URL: https://gorodocka-gromada.gov.ua/news/1540213773/
- Фото: Традиція декоративного розпису села Самчики. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-dekorativnogo-rozpisu-sela-samciki
#традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +5 фото |
Олешнянське гончарство Чернігівщини традиція
Глиняний посуд олешнянських гончарів відомий здавна та отримав поширення в різних регіонах України і навіть закордоном. Свого часу в с. Олешня з’явилася перша земська гончарня, в якій розміщувалися трьохповерховий горен, випалювальна сковорода, пристосування для розмелювання глини на жорнах, відбілювання глини, підсушки готових виробів, стояли круги для виготовлення посуду, знаряддя для ліплення різноманітних фігур. Початково в с. Олешня працювала школа-майстерня для підлітків і дорослих, потім – артіль, а протягом 1970-1980-х рр. – цех із виробництва гончарного посуду та сувенірної продукції. Олешнянські майстри традиційно декорують глиняний посуд, використовуючи техніки гравірування, ліплення, штампування, димлення тощо. Часто використовується рельєфний та ліпний орнаменти. Переважаючими кольорами є білий, чорний, синій, зелений та жовтий. Характерною ознакою олешнянської кераміки є видовжена округла форма посуду та силуети з плавними лініями. Дослідники відзначають, що кілька десятиліть тому в с. Олешня налічувалось більше 15 майстрів, які постійно займалися виготовленням гончарних виробів. Натомість сьогодні кількість майстрів є незначною, переважно це люди похилого віку.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Інше (вказати власноруч)
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 04.07.2019 № 510). Охоронний номер 016.нкс.
- Бібліографія:
- Моніторинг щодо стану життєздатності елементів НКС, внесених до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. "Олешнянське гончарство Чернігівщини". URL: https://uccs.org.ua/novyny/oleshnianske-honcharstvo-chernihivshchyny/
- "Олешнянське гончарство Чернігівщини" (Чернігівська обл., Ріпкинський район, с. Олешня). Чернігівський обласний центр народної творчості. URL: https://www.youtube.com/watch?v=Jym7pbTL0w8
- Тіток А. Найстарший гончар країни живе на Чернігівщині. Суспільне. URL: https://suspilne.media/3521-najstarsij-goncar-kraini-zive-na-cernigivsini/
- Фото: Випуск 16. Олешнянське гончарство Чернігівщини. Національна історична бібліотека України. URL: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/717/
- Фото: Олешнянське гончарство Чернігівщини. Миколаївський обласний центр народної творчості. URL: https://ocnt.com.ua/nks-osvita-shist-novix-elementiv-prezentaciya/oleshnyanske-goncharstvo-chernigivshhini-majster-ivan-bibik-7/
#традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +5 фото |
Художнє дереворізьблення Чернігівщини традиція
Різьблення по дереву – це мистецтво, яким славилися стародавні слов’яни ще в ХІ ст. У ХVІІІ-ХІХ ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня розвитку. На Чернігівщині поширення отримало художнє різьблення по дереву з плоскою рельєфною технікою тригранно-виїмчастого різьблення. Зразки таких виробів ХІХ-ХХ ст. у значній кількості збереглися в музеях України (Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Чернігівський історичний музей імені В.В.Тарновського тощо), приватних колекціях України та закордону. Характерною особливістю різьбярів Чернігівщини було поєднання трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки) та використання в орнаментах солярних розеток, що символізують сонце. На виробах майстри часто зображували казкових тварин, птиць, рослинні елементи тощо. Інструменти для різьблення майстри виготовляли самостійно.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 04.07.2019 № 510). Охоронний номер 017.нкс.
- Бібліографія:
- Моніторинг щодо стану життєздатності елементів НКС, внесених до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. "Художнє дереворізьблення Чернігівщини". URL: https://uccs.org.ua/novyny/monitorynh-shchodo-stanu-zhyttiezdatnosti-elementiv-nks-vnesenykh-do-natsionalnoho-pereliku-nematerialnoi-kulturnoi-spadshchyny-ukrainy-khudozhnie-derevorizblennia-chernihivshchyny/
- Різьбярський дивосвіт Чернігівщини. Культурно-бібліографічний фронт. URL: https://bibliogr-front.4uth.gov.ua/нематеріальна-культурна-спадщина-і-війна/різьбярський-дивосвіт-чернігівщини
- Фото: "Художнє дереворізьблення Чернігівщини". Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації. URL: https://dkult.cg.gov.ua/index.php?id=406984&tp=0
#традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +1 фото |
Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області традиція
Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області являють собою унікальні традиції святкування Різдва, які зберігаються протягом тривалого часу практично без змін. Первинне значення коляди пов’язане з дохристиянським слов’янським святом зимового сонцестояння, на честь початку нового року. З утвердженням на українських землях християнства акцент було зміщено на святкування Різдва (25 грудня за новоюліанським і григоріанським календарем, 7 січня за юліанським). Колядуванняна на Різдво є давнім українським звичаєм. Обряд колядування на Верховинщині традиційно розпочинається на другий день Різдвяних свят (26 грудня за новоюліанським і григоріанським календарем, 8 січня за юліанським), коли громада сходиться до церкви. Після Служби Божої гуртом збираються учасники коляди – чоловіки у святкових традиційних строях, тримаючи в руках "бартку" з довгою дерев’яною ручкою (топірець, до якого ремінцем прив’язаний дзвіночок) та смушкові шапки з "трєсунками" (прикраси з бісеру та леліток). Дехто з чоловіків тримає народні музичні інструменти – трембіти, роги та скрипки. Чоловіки об’єднуються в колядницькі партії до 12 осіб (символізують 12 апостолів) та йдуть колядувати. Попереду кожної колядницької партії йде її керівник ("береза") з дерев’яним хрестом у руках. Керівник колядницької партії повинен розуміти тонкощі коляди згідно з давніми звичаєвими вимогами, знати напам’ять колядки та вмісти витанцьовувати "плєси" (ритуальні танці, що супроводжують дійство). Усі учасники колядницької партії мають слухатися керівника, який напередодні Різдвяних свят збирає свою колядницьку партію, щоби повторити коляди, віншування та навчити молодих колядників витанцьовувати гуцульські плєси. Кожен колядницький гурт має певну територію для колядування. Коляду співають у кожній хаті та кожному члену родини. Одна коляда може тривати до 30 хвилин, а загалом колядники можуть співати в кожному домі по кілька годин. Якщо у хаті ніхто не живе, то колядують перед дверима. Колядницькі партії колядують від Різдвяних свят до Йордана (Водохреща – 6 січня за новоюліанським і григоріанським календарем, 19 січня за юліанським). На Водохреща громада сходиться до церкви на «розплєс», тобто закінчення різдвяних свят, проводи коляди. Колядницькі гурти почергово співають по одній коляді та віддають наколядоване на потреби церкви. З метою популяризації традицій коляди та плєсів досвідчені учасники коляди навчають молодь, проводять майстер-класи. У Верховині щороку відбувається фестиваль коляди, на якому колядницькі партії демонструють свою майстерність.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 28.12.2019 № 978). Охоронний номер 018.нкс.
- Бібліографія:
- Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області. Культурно-бібліографічний фронт. URL: https://bibliogr-front.4uth.gov.ua/нематеріальна-культурна-спадщина-і-війна/гуцульська-коляда-та-плєси-верховинського-району-івано-франківської-області
- Курочкін О. Різдвяне колядування. Етнографія. URL: https://ethnography.org.ua/content/rizdvyane-kolyaduvannya
- Гуцульська коляда. Село Криворівня. YouТube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=5ruYOHpNd1U
- Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області: Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2599615-u-karpatah-znajsli-90ricnu-svitlinu-guculskoi-koladi.html
- Фото: Ой радуйся, земле! Коляда іде! - Різдвяні традиції України. URL: https://discover.ua/inspiration/oy-raduysya-zemle-kolyada-ide-rizdvyani-tradytsiyi-ukrayiny
- Фото: Гуцульська коляда у Криворівні 2020. Verkhovyna.life. URL: https://verkhovyna.life/events/category/winter/520/view
- Фото: Гуцульську коляду можуть внести до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО (опис обряду/фото). Галицький Кореспондент. URL: https://gk-press.if.ua/gutsulsku-kolyadu-mozhut-vnesty-do-nematerialnoyi-spadshhyny-yunesko-opys-obryadu-foto/#google_vignette
#усні традиції та форми вираження #виконавське мистецтво #звичаї #обряди,святкування #знання та практики
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +3 фото |
Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ традиція
Аркан з Ковалівкою являє собою чоловічий танець, що найчастіше складається з двох частин, відмінних між собою за хореографією та музичним супроводом. Перша частина – Аркан – передбачає певну послідовність рухів під музику. Аркан танцюють в колі, чоловіки кладуть руки на плечі один одному та швидко, у ритмі музики, вистукують ногами по землі. Серед виконавців існує "правило шести", коли рухи виконуються на певний рахунок (наприклад, на один – права нога йде вправо, на два – ліва нога вправо позаду правої ноги, при цьому злегка підстрибуючи, на рахунок три – права нога знову йде вправо, на чотири – стрибок на правій нозі, в цей час – ліва нога підноситься вправо вверх, на п’ять – ліва нога ступає на підлогу, на рахунок шість танцюрист злегка підстрибує на лівій нозі, в цей час права нога викидається вліво вверх і т.д.). Друга частина – Ковалівка – являє собою танець з вигуками "поводиря", що веде учасників танцю за собою. Вигуки слугують сигналами для музик змінити мелодію. Крім танцювання, чоловіки також приспівують за командою поводиря. Зазвичай, Аркан з Ковалівкою виконують на родинних святах (весіллях, хрестинах, іменинах тощо).
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 05.08.2020 № 2008). Охоронний номер 019.нкс.
- Бібліографія:
- "Аркан з Ковалівкою" визнано культурною спадщиною. zbruc.eu. URL: https://zbruc.eu/node/99600
- Димніч Н. Звичай виконувати танець "Аркан" на Прикарпатті визнали нематеріальною культурною спадщиною. Суспільне. Новини. URL: https://suspilne.media/54567-zvicaj-vikonuvati-tanec-arkan-na-prikarpatti-viznali-nematerialnou-kulturnou-spadsinou/
- Фото: Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Печеніжинська ОТГ. URL: https://pnotg.gov.ua/news/zvicha-vikonuvati-tanets-arkan-z-kovalivkoyu-v-pechenizhinski-otg-2020-08-11
- Фото: "Аркан з Ковалівкою" визнано культурною спадщиною. zbruc.eu. URL: https://zbruc.eu/node/99600
#виконавське мистецтво #звичаї #обряди #святкування
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +2 фото |
Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі традиція
Здавна невід’ємним атрибутом різдвяних колядницьких гуртів на Львівщині були великі об’ємні сферичні різдвяні звізди. Їх характерні особливості – великий розмір, опуклість, наявність променів-ріжок та яскраве оздоблення. Звізди в діаметрі сягають від 1,5 до 3 м. Звізда складається з наступних деталей: обручі, платівки, хрестовина, вісь, живіт, ріжки, стояк (по-іншому – нога). Ці частини звізди утворюють каркас, який оздоблюється папером або тканиною. У середині готового каркаса звізди, на осі, кріпиться дощечка з отворами для свічок чи електричних жарівок.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 06.07.2022 №228). Охоронний номер 028.нкс.
- Бібліографія:
- Нематеріальна спадщина України: звізда села Мацьковичі. Суспільне Львів. YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=MbW-jR27FNI
- Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі. URL: https://uccs.org.ua/novyny/stvorennia-ob-iemnoi-sferychnoi-rizdvianoi-zvizdy-sela-matskovychi/
- Фото: Звізди братів Новаків з Дублян розходяться по всіх теренах України та за кордон. URL: https://vzhovkvi.com/kultura/zvizdy-brativ-novakiv-z-dublian-rozkhodiat-sia-po-vsikh-terenakh-ukrainy-ta-za-kordon.html
- Фото: Історія створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі – елементу нематеріальної культурної спадщини. Департамент з питань культури, національностей та релігій. URL: https://loda.gov.ua/news/34812
#звичаї #обряди #святкування #традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +4 фото |
Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету навчальний заклад
Юридичний корпус входив до комплексу будівель Харківського імператорського університету з 1909 р. Згідно з уставом 1835 р. у Харківському університеті існувало три факультети: філософський, юридичний і медичний. На початок XX ст. діяльність університету обумовлювалася уставом 1884 р. На юридичному факультеті було 12 кафедр: римського права, цивільного права і цивільного судоустрою, торгового права і торгового судоустрою, кримінального права і кримінального судоустрою, історії російського права, державного права, міжнародного права, поліцейського права, фінансового права, церковного права, політичної економії і статистики, енциклопедії права і історії філософії права. 1920-ті – початок 1930-х рр. стали часом радикальних перетворень в системі освіти України, яка виявилась єдиною з радянських республік, де університети більше ніж на десять років припинили своє існування. Юридичний факультет було ліквідовано в травні 1920 р. Починаючи з вересня 1994 р., тут знаходиться один із навчальних корпусів Української інженерно-педагогічної академії. Чотириповерхова цегляна будівля колишнього юридичного факультету відображає відхід від класицизму. Великий скляний отвір у центрі фасаду, перекритий аркою овального контуру, а також окремі деталі фасаду мають ознаки модерну. Водночас дотримання однакової висоти карниза і верху цоколя з будівлею наукової бібліотеки Харківського університету допомогли архітектору Віктору Валеріановичу Величко (1864–1923) зберегти єдність композиції забудови. Характерні риси будівлі – залізобетонне перекриття між двома аудиторіями та прямокутний в плані корпус. Майже третину його об’єму займають вестибюль і сходи. Іншу частину приміщення займають: на першому поверсі допоміжні приміщення, а також розташовані одна над одною дві аудиторії, верхня з яких має форму амфітеатру. Головний фасад приміщення симетричний. Вхід підкреслений пілястрами стилізованого іонічного ордеру, з фронтоном.
- Тип об'єкта: Навчальний заклад
- Автор(и): Архітектор – В.В.Величко
- Дата утворення: 1909
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Задовільний
- Розміри: Займає ділянку площею 935,03 кв.м.
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200002-Н.
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Фото: Паспорт об'єкта культурної спадщини "Комплекс будівель Харківського університету: корпус юридичного факультету". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/; Харків, Університетська, 27. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
- Пов'язаний об'єкт: Комплекс будівель Харківського університету: будинок губернатора, в якому було відкрито університет
#Харківський університет
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +3 фото |
Знання і практики приготування сахновщинського короваю традиція
Одним із елементів нематеріальної культурної спадщини України є знання і практики приготування сахновщинського короваю. Зазвичай, сахновщинський коровай круглої форми (як «сонечко»), одноярусний, із золотавою скоринкою (від світлого до насиченого коричневого кольору). Існує щонайменше три способи його приготування. Перший спосіб полягає у приготуванні короваю з цільного шматка тіста, другий – з одного великого та дев’ятьох невеликих шматків тіста («косички»), третій спосіб – з трьох з’єднаних між собою «косичок». Декорують короваї по-різному. Прикраси з тіста утворюють композицію з виключно рослинних елементів: колосків, що символізують процвітання; грон калини − сім’ю; троянд − жіночу красу і кохання; дубового листя − довголіття; маків − збереження роду, оберіг від зла та інших елементів. Раніше такі короваї випікали в сільських печах, а сьогодні – в електропечах, газових духовках тощо. З випіканням короваю пов’язана низка народних прикмет і забобонів. Наприклад, не дозволяється, щоби весільний коровай готували розлучені жінки, вдови та бездітні. Коли майстрині працюють з тістом, мають думати про щось хороше, не сваритися, бо «тісто все відчуває» і коровай не пропечеться належним чином.
- Тип об'єкта: Традиція
- Дата утворення: 0000
- Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Невизначено
- Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 06.07.2022 №228). Охоронний номер 029.нкс.
- Бібліографія:
- Знання і практика приготування Сахновщинського короваю. URL: https://uccs.org.ua/novyny/znannia-i-praktyka-pryhotuvannia-sakhnovshchynskoho-korovaiu/
- Документальний фільм «Сахновщинський коровай». Проєкт «Дослідження традиції випікання короваю на Сахновщині». Культурна спадщина Сахновщини. YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=iuEYX7p4IrA
- Сахновщинський коровай та традиційне харківське коцарство. URL: https://www.cultura.kh.ua/uk/news/7177-sahnovschinskij-korovaj-ta-traditsijne-harkivske-kotsarstvo
- Фото: Леся Шикітка. URL: https://www.instagram.com/lesiashikitka/
- Фото: Солодовнік М. Як Сахновщина у Харківській області зберігає традицію випікання короваїв. Суспільне. URL: https://suspilne.media/261059-ak-sahnovsina-u-harkivskij-oblasti-zberigae-tradiciu-vipikanna-korovaiv/
- Фото: Харківське коцарство та сахновщинський коровай увійшли до переліку нематеріальної культурної спадщини України. URL: https://style.sq.com.ua/2022/07/09/harkivske-koczarstvo-ta-sahnovshhinskij-korovaj-uvijshli-do-pereliku-nematerialnoї-kulturnoї-spadshhini-ukraїni/
#сахновщинський коровай #знання та практики #традиційні ремесла
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна
| м. – | +5 фото |
Могила письменника Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка поховання
Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (1778–1843) – письменник, драматург, літературний критик і культурно-громадський діяч, журналіст, основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Народився у с. Основа біля Харкова. Походив з козацько-старшинського роду. Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові, у виданні першого в Україні журналу "Украинский Вестникь" (1816–1817). Був активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Був одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 – його директор), благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838 ). Видатні твори: «Конотопська відьма» (1833), «Маруся» (1834), «Сватання на Гончарівці» (1835), «Сердешна Оксана», (1841) «Ганнуся» (1839). За його творами знято низку фільмів. Помер 20 серпня 1843 року від запалення легенів. Похований був на Холодногірському кладовищі. У 1950-х pp. могила була перенесена з ліквідованого Холодногірського на 2-ге міське кладовище. На могилі Г.Ф. Квітки-Основ'яненка встановлена надгробна плита. На плиті - мармуровий надгробок білого кольору. Напис з чолового боку надгробку: "Здесь покоится прахь Григорія Федоровича Квитки (Основьяненка) Род. 18-го Нояб. 1778-го г. Сконч. 8-го авг. 1843 г.", напис з тильного боку стели: "Анна Григорьевна Квитка урожденная Вульф род 17 мая 1800 г. Скончалась 31 января 1852 года".
- Тип об'єкта: Поховання
- Дата утворення: 1843
- Вид об'єкта: Пам’ятка історії
- Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
- Стан об'єкта: Задовільний
- Розміри: Могила займає ділянку площею 5,28 кв.м.; надгробна плита – 2,2 х 2,4 м; надгробок – 1,9 х 0,89 х 0,53 м
- Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Харківської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 200006-Н.
- Бібліографія:
- Паспорт об'єкта культурної спадщини "Могила Квітки-Основ’яненка Г.Ф., письменника". Пам'ятки культурної спадщини Харківщини. URL: http://www.pamiatky.kh.ua/
- Фото: Grave of Hryhoriy Kvitka-Osnovyanenko. Wikimedia Commons. URL: https://commons.wikimedia.org/
#Квітка-Основ'яненко #письменник
Автор публікації: Рачков Євген Сергійович
| м. Харків | +3 фото |