-
Об’єкт
Оберіть зі списку...Оберіть типи об'єкта
Будь ласка, оберіть один чи декілька типів об'єктів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного типу не обрано, даний фільтр не застосовується.
-
Місто
Оберіть зі списку...Оберіть міста зі списку
Будь ласка, оберіть одне чи декілька міст, де розташовані об'єкти, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного міста не обрано, даний фільтр не застосовується.
-
Категорія обліку
Оберіть зі списку...Оберіть фільтри за категорією обліку
Будь ласка, оберіть один чи декілька варіантів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного варіанту не обрано, даний фільтр не застосовується.
-
Дата утворення
Оберіть зі списку...Оберіть фільтри за періодом
Будь ласка, оберіть один чи декілька періодів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного періоду не обрано, даний фільтр не застосовується.
Знайдено об’єктів: 5 шт.
| Успенський собор культова споруда Успенський соборм. Харків, вул. Університетська, 11 Храм Успіння Пресвятої Богородиці – кафедральний собор Харківської та Богодухівської єпархії Української Православної Церкви (у ЗМІ також трапляється назва Українська Православна Церква Московського патріархату). Він вважається найдавнішим православним храмом Харкова і має значну історичну та мистецьку цінність. У 1658 р. в центрі Харківської фортеці з привезеного «ратними людьми» лісу була побудована невелика соборна церква Успіння Богородиці. У 1685–1687 рр. на кошти уряду й городян на місці нинішнього собору було збудовано перший у Харкові кам’яний хрестово-купольний храм. Покрівля даху і 5 куполів була виконана з гонту. Побудована тоді ж кам’яна, перекрита шатровою покрівлею, дзвіниця стояла напроти входу до собору. Обидві споруди були розташовані в середній частині великого міського майдану, навпроти Московських фортечних брам, і були знищені пожежею у 1733 р. Упродовж 1771–1777 рр. на місці розібраного старого собору було збудовано новий храм у стилі бароко, що зберігся дотепер (арх. О. Євлашев, Д. Ухтомський). Будівництво здійснювалося за рахунок пожертвувань віруючих Харкова і всієї Бєлгородської єпархії. Першим у 1778 р. був освячений північний приділ в ім’я чудотворної Казанської ікони Божої Матері. У 1780 р. освятили головний престол собору – Успенський. Повністю зовнішня і внутрішня обробка нового храму була закінчена у 1783 р. У соборі знаходився різьблений позолочений трирядний іконостас, виконаний, як стверджують деякі дослідники, за кресленнями арх. В. Растреллі. Крім іконостасу, гордістю собору були особливо шановані вірянами ікони Єлецької Божої Матері та образ святителя Христосового Миколая. У 1819 р. було прийнято рішення про будівництво нової дзвіниці з теплим храмом на честь князя Олександра Невського та на згадку про Олександра I і події франко-російської війні 1812 р. Будівельні роботи з перервами тривали упродовж 1821–1844 рр. під керівництвом архітекторів Є. Васильєва (1821-1833 рр.) і К. Тона (1837-1844 рр.). У 1840-х рр. на дзвіниці встановили позолочений хрест вагою 25 пудів (400 кг) і висотою 7 аршин (5 метрів) та 12 дзвонів вагою від 8 кг до 16,1 тонн. У 1862 р. угорі встановили годинник з боєм, замовлений у Парижі у фірми Борель. Дзвіницю було з’єднано з храмом за допомогою невеликої вставки з великими прорізами для проходу першим поверхом. Дзвіниця стала головною домінантою історичного центру і протягом певного часу найвищою будівлею міста (загальна висота – 89,5 м). Порушені в результаті реконструкції 1930-х рр. первісні форми собору були відновлені протягом 1972–1985 рр. за проєктом арх. В. Коржа та мистецтвознавиці Р. Кутепової. Під час реставрації було зміцнено фундамент, стіни, пілони, підпружні арки, відновлено втрачені барабани центрального і бічних голів собору, знову позолочено купол, відновлено зовнішнє та внутрішнє оздоблення. У 1984 р. майстрами чехословацької фірми «Rieger-Kloss» у приміщенні собору було встановлено орган, через два роки було відкрито Будинок органної та камерної музики. У 1990 р. в Успенському соборі було відновлено богослужіння, що відбувалися на нерегулярній основі. У 2009 р. храм було передано вірянам, у 2016 р. остаточно поставлено на облік єпархії. У 2009 р. будівля увійшла до переліку «Семи чудес Харкова». Її зменшена копія (масштаб 1:25) встановлена 2009 р. на майдані Архітекторів (скульптор С.Гурбанов). 2 березня 2022 р. будівля собору зазнала пошкоджень, зумовлених дією вибухової хвилі внаслідок російської ракетної атаки на Шевченківський район Харкова (вибито вікна, вітражі, пошкоджено оздоблення храму).
#кафедральний собор #православний храм Автор публікації: Доценко Марія Ігорівна | м. Харків |  +14 фото               |
| Благовіщенський собор культова споруда Благовіщенський соборм. Харків, вул. Різдвяна, 12 Благовіщенський храм – кафедральний собор Харківської і Богодухівської єпархії Української Православної Церкви (у ЗМІ також трапляється назва Українська Православна Церква Московського патріархату). Він розрахований на 4 тис. осіб, є найбільшим кафедральним собором Східної Європи. Перша дерев’яна церква на цьому місці була споруджена не пізніше 1659 р., одночасно із забудовою північної частини Залопанської слободи, і була знищена пожежею 1738 р. Упродовж 1789–1794 рр. на цьому місці було збудовано кам’яний храм (арх. П.Ярославський), що являв собою типовий приклад раннього класицизму. Протягом 1836–1839 рр. були прибудовані бокові вівтарі Іоанна воїна і Св. великомучениці Варвари. У 1881 р. з благословення архієпископа Амвросія (Ключарьова) почалося будівництво нового храму, який розмістився трохи північніше старого (арх. М. Ловцов). Собор освячено 1901 р., з 1946 р. він має статус кафедрального. Соборна частина храму копіює візантійські канони, дзвіниця виконана в псевдоготичному стилі. План виконаний за зразком тринефного шестистовпного храму. Багатоярусна вертикаль дзвіниці з пучками колонок у кутках протипоставлена масиву соборної частини з щільно згрупованими барабанами. Оригінальний елемент – закрита обхідна галерея навколо центральної апсиди. Багатство архітектурних форм, деталей, оздоблень, поліхромне вирішення фасадів у вигляді рядів цегляної кладки і смуг світлої штукатурки, надають будівлі мальовничого вигляду. Стіни собору в інтер’єрі покриті монументальним розписом. Собор включає основний п’ятиголовий об’єм і 80-метрову дзвіницю, є однією з найбільших споруд у місті та архітектурною домінантою зарічного району. У Благовіщенському соборі знаходяться чудотворні мощі Святителя Мелетія (Леонтовича) – одного із небесних покровителей Слобожанщини. У середині 1940-х рр. сюди перевезли із Мгарського Свято-Преображенського монастиря мощі святителя Афанасія. У 1993 р. у соборі упокоїлися мощі Св. мученика Олександра (Петровського), канонізованого того самого року. У 2011 р. у соборі поховано митрополита Харківського і Богодухівського Никодима (Руснака). У 2009 р. будівля увійшла до переліку «Семи чудес Харкова». Її зменшена копія (масштаб 1:25) встановлена 2009 р. на майдані Архітекторів (скульптор С.Гурбанов). На території собору неодноразово виникали пожежі. У 1997 р. за нез’ясованих обставин відбулося загоряння верхньої частини куполу дзвіниці, що створило загрозу її руйнування. У січні 2022 р. пам’ятка опинилася під загрозою знищення внаслідок пожежі в одній з прилеглих господарчих споруд. 23 січня 2024 р. будівля собору зазнала пошкоджень, зумовлених дією вибухової хвилі внаслідок російської ракетної атаки на Холодногірський район Харкова (вибито вікна та вітражі та пошкоджено оздоблення храму).
#кафедральний собор #православний храм Автор публікації: Доценко Марія Ігорівна | м. Харків |  +5 фото      |
| Покровський собор культова споруда Покровський соборм. Харків, вул. Університетська, 8 Був зведений і освячений в 1689 р. на кошти козаків, що мешкали в Клочківській слободі, і входив до складу фортечних споруд. Автор невідомий. На думку деяких дослідників, це міг бути І. Зарудний. До 1726 р. собор був парафіяльною церквою Харківської фортеці. Згодом увійшов до складу Харківського першокласного училищного Свято-Покровського монастиря. Деякий час храм виконував роль кафедрального собору та колегіумського храму (1727, 1799–1815). Служив усипальницею династії харківських полковників Донець-Захаржевських. У 1843 р. у соборі був похований герой Франко-російської війни 1812 р. генерал кавалерії В. Орлов-Денисов. З 1846 р. храм належав Архієрейському будинку. Після Жовтневого перевороту 1917 р. собор був закритий, а його приміщення віддані під експозицію та сховища історичного музею. У 1960-х рр. розпочалася відбудова пам’ятки архітектури у первісному вигляді (архітектор В. Нетечинський). Під керівництвом архітектора В. Корнеєвої відбудовано дерев’яну галерею-опасання. Куполи були покриті міддю. У 1989 р. будівлю повернено церкві. Наразі собор належить Українській Православній Церкві (у ЗМІ також трапляється назва Українська Православна Церква Московського патріархату). Собор тричастний у плані. Середній восьмерик орієнтований довгою стороною перпендикулярно поздовжньої осі будівлі. Нижня церква перекрита склепінням. Бічні верхи холодної церкви з двома заломами, середній – з трьома. У першому ярусі будинок оточений відкритою аркадою-галереєю. Фасади храму оформлені напівколонами з перехопленням, а вікна – багатолопатевими фігурними фронтончиками. В інтер’єрі бічні верхи об’єднані з центральними широкими і високими арками, завдяки чому висотно розкритий простір знаходить єдність. Гра пластичних обсягів, контраст вертикальних і горизонтальних ліній надають будівлі красу і величність. Кам’яний Покровський собор побудований за зразком дерев’яних церков. У його архітектурі органічно поєднуються українське бароко та православне храмове зодчество. У 2009 р. будівля увійшла до переліку «Семи чудес Харкова». Її зменшена копія (масштаб 1:25) встановлена на майдані Архітекторів.
Автор публікації: Шевелєва Аліна Олексіївна | м. Харків |  +7 фото        |
| Свято-Антоніївська церква культова споруда Свято-Антоніївська церквам. Харків, вул. Університетська, 25 Храм було закладено в 1823 р. Його авторами були арх. С. Татищев, Є. Васильєв, А. Тон, Д. Калашников. На будівництво церкви університетом було виділено 12 тис. крб. 25 квітня 1831 р. церкву було освячено на честь преподобного Антонія Великого, покровителя ченців і учнів, день пам'яті якого святкувався 17 січня і співпадав із днем урочистого відкриття Харківського університету. Храм прикрашали ікони роботи академіків живопису В. Боровиковського та О. Венеціанова. Храм є найстарішою університетською православною церквою в Україні. До 1853 р. тут співав архієрейський хор, потім утворився хор зі студентів; з 1875 р. в церкві співав найкращий у Харкові хор Літинського, а з 1885 р. – хор Туроверова. З університетського хору в 1920 р. виник Державний український хор, якому пізніше було присвоєно ім’я М. Леонтовича. У 1921 р. храм закрили, з 1924 р. у приміщенні церкви розмістився студентський клуб Харківського інституту народної освіти. Після Другої світової війни будівлю (без купола) було відновлено за проєктом арх. О. Окуліч-Казаріної. У 1964 р. її було переобладнано під кінотеатр «Піонер» (пізніше – «Юність»). Упродовж 1990–2000-х рр. тут діяв Український культурний центр, потім будівля тривалий час була занедбаною. У 2000 р. було відроджено Свято-Антоніївську релігійну громаду. З 2002 р. у холі Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, що знаходиться поруч із будівлею церкви, було відновлено богослужіння. Згодом їх почали проводити в будівлі храму. 2 березня 2022 р. будівля церкви постраждала внаслідок російського ракетного удару (було вибито шибки з рамами та пошкоджено церковне оздоблення).
#університетська церква #православний храм Автор публікації: Шевелєва Аліна Олексіївна | м. Харків |  +5 фото      |
| Дмитрівська церква культова споруда Дмитрівська церквам. Харків, вул. Полтавський Шлях, 44 Освячена на честь святого великомученика Дмитра Мироточивого Солунського. Свято-Дмитрівській дерев’яний храм вперше згадується в 1698 р. До 1764 р. церква занепала, її розібрали та збудували новий дерев’яний трьохбанний храм із дзвіницею з елементами української народної архітектури. За відомостями 1785 р. при Свято-Дмитрівському храмі існував цвинтар та діяла церковно-парафіяльна школа. У 1804 р. храм згорів. На його місці в 1805 р. заклали кам’яний храм за проєктом архітектора Є. Васильєва. Храм був споруджений у 1808 р. У 1841 р. до храму було прибудовано два приділи на честь Смоленської ікони Пресвятої Богородиці Одигітрії та преподобного Сергія Радонезького. 1842 р. було зведено дзвіницю. У 1888–1895 рр. архітектор М. Ловцов перебудував храм у псевдовізантійському стилі, використовуючи в багатому декорі давньоруські, готичні та візантійські елементи. Головна церква була розширена, бічні приділи перебудовані, що надало храму ошатного, святкового вигляду. Оздоблення храму було завершено в 1901 р.: купол і стіни були розписані альфреско, іконостаси і кіоти ікон позолочені. Після жовтневого перевороту 1917 р. будівля була радикально перебудована. Церковну дзвіницю знесли, а розпис знищили. У 1929 р. споруда була переобладнана під клуб, а в 1935 р. перебудована у стилі конструктивізм. У 1942–1943 рр. у храмі було відновлено богослужіння, проте після визволення Харкова храм знов було закрито. Довгий час тут розміщувався кінотеатр «Спорт»: у вівтарі обладнали сцену, центральну частину перетворили на кінозал. У 1998 р. храм було повернено віруючім, він був кафедральним собором Харківсько-Полтавської єпархії Української автокефальної православної церкви. У храмі розпочалися ремонтно-реставраційні роботи, зокрема в 2011–2012 рр. було відновлено купол. Від 2020 р. храм належить Українській Греко-Католицькій Церкві.
#православний храм #греко-католицька церква #кафедральний собор Автор публікації: Шевелєва Аліна Олексіївна | м. Харків |  +5 фото      |
Успенський собор
Благовіщенський собор
Покровський собор
Свято-Антоніївська церква
Дмитрівська церква
