-
Об’єкт
Оберіть зі списку...Оберіть типи об'єкта
Будь ласка, оберіть один чи декілька типів об'єктів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного типу не обрано, даний фільтр не застосовується.
-
Місто
Оберіть зі списку...Оберіть міста зі списку
Будь ласка, оберіть одне чи декілька міст, де розташовані об'єкти, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного міста не обрано, даний фільтр не застосовується.
-
Категорія обліку
Оберіть зі списку...Оберіть фільтри за категорією обліку
Будь ласка, оберіть один чи декілька варіантів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного варіанту не обрано, даний фільтр не застосовується.
-
Дата утворення
Оберіть зі списку...Оберіть фільтри за періодом
Будь ласка, оберіть один чи декілька періодів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного періоду не обрано, даний фільтр не застосовується.
Знайдено об’єктів: 6 шт.
| Традиція гуцульської писанки традиція Традиція гуцульської писанкиСела Космач, Акрешори, Люча, Прокурава, Шепіт, Брустури Косівського району, с. Чорний Потік Надвірнянського району, м. Косів, м. Верховина, с. Криворівня, Красноїлля Верховинського району Івано-Франківська обл.; с. Підзахаричі Путильського району, смт. Берегомет Вижницького району Чернівецька обл.; Рахівський район, м. Рахів Закарпатська обл. Писання писанок здавна є невід`ємною складовою нематеріальної культурної спадщини гуцулів. Упродовж багатьох віків вони зберігали та передавали з покоління в покоління традиції, пов'язані з писанням писанок, великодніми обрядами тощо. Цікаво, що кожне село Гуцульщини – історико-етнографічного регіону на сході Українських Карпат – має свої характерні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, варіанти поділу писанки на орнаментальні площини тощо. Традиційно писанки пишуть жінки й дівчата (рідше чоловіки й хлопці) у Великий піст. Пишуть на шкаралупі сирого повного яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском. Потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоби зберегти колір. Переважають яскраві жовто-помаранчеві та червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. Колись віск з писанки знімали після прогрівання в печі, тепер також використовують духовку або полум’я свічки, після чого протирають серветкою. Писання писанок зберігається як невід'ємний символ Великодня. У Чистий четвер діти сповіщають, що через три дні настане Великдень, за що господарі дарують їм писанку. Писанки обов’язково кладуть у великодній кошик і дарують священику за освячення. Старшим і бідним людям дають писанку, щоби помолилися за душі померлих. Повернувшись із церкви, освячені писанки занурюють у воду. В одних родинах цією водою вмиваються, інші проводять писанкою по обличчю, щоб увесь рік бути здоровими і багатими. Зберігся звичай, коли дівчата у Великодній понеділок дарують хлопцям писанку. Після Великодня, у поминальну суботу, біля могил рідних родина дає писанку й пасочку комусь із присутніх. Традиція писання писанок поширена на всій території Гуцульщини. Водночас сьогодні головним осередком поширення елемента нематеріальної культурної спадщини є с. Космач Косівського району Івано-Франківської обл., де проживає найбільше династій писанкарів і окремих майстрів. Починаючи з 1970-х рр. було розроблено програму збирання писанок із сіл, де ще збереглися традиції писанкарства. Зібрані 1155 одиниць стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 р. у м. Коломия (нині Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського). У музеї організовують тематичні наукові заходи, майстер-класи, фестивалі, створили школи писанкарства тощо.
#звичаї #обряди #святкування #традиційні ремесла Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – |  +5 фото      |
| Традиція декоративного розпису села Самчики традиція Традиція декоративного розпису села Самчикис. Самчики, c. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької обл. Декоративний розпис села Самчики як різновид українського декоративно-ужиткового мистецтва зародився на межі XVIII – XIX ст. Самчиківським орнаментом спершу прикрашали стіни хат, а згодом – посуд, одяг тощо. Розпис вважався оберегом від нечистої сили. У розписі основне місце займають фантастичні рослинні орнаменти геометричної форми. Самчиківські майстри використовують різноманітні кольори, від теплих до холодних, що робить малюнки чіткими та насиченими. Найбільш поширеними кольорами є жовтий, червоний, синій, зелений, фіолетовий та чорний. Разом із тим для кожного малюнка притаманний певний об’єднувальний колір. Оригінальною є сюжетна композиція малюнків, основою якої слугують українські традиції та фольклор. Майстри часто зображують дерева (райське, чудесне, казкове, хресне, світове тощо), птахів (лелеки, журавлі, ворони, горобці тощо), тварин, значно рідше – людей, але в незвичному вигляді. Самчиківський розпис має площинний орнамент, тобто його зображують на плоскій або нерівній поверхнях. Майстри не прагнуть до ідеального малюнка: лінії не повинні бути ідеальними, а кола – правильної круглої форми, натомість вони мають бути дещо незграбними та легкими. Малюнок звужується до верхнього краю (знизу розміщуються великі елементи, а зверху – дрібні).
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – |  +5 фото      |
| Олешнянське гончарство Чернігівщини традиція Олешнянське гончарство Чернігівщинис. Олешня, смт Замглай Ріпкінського району Чернігівської обл. Глиняний посуд олешнянських гончарів відомий здавна та отримав поширення в різних регіонах України і навіть закордоном. Свого часу в с. Олешня з’явилася перша земська гончарня, в якій розміщувалися трьохповерховий горен, випалювальна сковорода, пристосування для розмелювання глини на жорнах, відбілювання глини, підсушки готових виробів, стояли круги для виготовлення посуду, знаряддя для ліплення різноманітних фігур. Початково в с. Олешня працювала школа-майстерня для підлітків і дорослих, потім – артіль, а протягом 1970-1980-х рр. – цех із виробництва гончарного посуду та сувенірної продукції. Олешнянські майстри традиційно декорують глиняний посуд, використовуючи техніки гравірування, ліплення, штампування, димлення тощо. Часто використовується рельєфний та ліпний орнаменти. Переважаючими кольорами є білий, чорний, синій, зелений та жовтий. Характерною ознакою олешнянської кераміки є видовжена округла форма посуду та силуети з плавними лініями. Дослідники відзначають, що кілька десятиліть тому в с. Олешня налічувалось більше 15 майстрів, які постійно займалися виготовленням гончарних виробів. Натомість сьогодні кількість майстрів є незначною, переважно це люди похилого віку.
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – |  +5 фото      |
| Художнє дереворізьблення Чернігівщини традиція Художнє дереворізьблення ЧернігівщиниЧернігівська обл. Різьблення по дереву – це мистецтво, яким славилися стародавні слов’яни ще в ХІ ст. У ХVІІІ-ХІХ ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня розвитку. На Чернігівщині поширення отримало художнє різьблення по дереву з плоскою рельєфною технікою тригранно-виїмчастого різьблення. Зразки таких виробів ХІХ-ХХ ст. у значній кількості збереглися в музеях України (Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Чернігівський історичний музей імені В.В.Тарновського тощо), приватних колекціях України та закордону. Характерною особливістю різьбярів Чернігівщини було поєднання трикутних елементів виїмчастого різьблення (сливки) та використання в орнаментах солярних розеток, що символізують сонце. На виробах майстри часто зображували казкових тварин, птиць, рослинні елементи тощо. Інструменти для різьблення майстри виготовляли самостійно.
Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – |  +1 фото  |
| Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі традиція Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села МацьковичіЛьвівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни; Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Гамаліївка Здавна невід’ємним атрибутом різдвяних колядницьких гуртів на Львівщині були великі об’ємні сферичні різдвяні звізди. Їх характерні особливості – великий розмір, опуклість, наявність променів-ріжок та яскраве оздоблення. Звізди в діаметрі сягають від 1,5 до 3 м. Звізда складається з наступних деталей: обручі, платівки, хрестовина, вісь, живіт, ріжки, стояк (по-іншому – нога). Ці частини звізди утворюють каркас, який оздоблюється папером або тканиною. У середині готового каркаса звізди, на осі, кріпиться дощечка з отворами для свічок чи електричних жарівок.
#звичаї #обряди #святкування #традиційні ремесла Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – |  +4 фото     |
| Знання і практики приготування сахновщинського короваю традиція Знання і практики приготування сахновщинського короваюСела Сахновщинського району Харківської обл. – с. Тавежня, с. Новодмитрівка, с. Огіївка, с. Дубові Гряди, с. Лебедівка, с. Великі Бучки, с. Катеринівка, с. Володимирівка, с. Шевченкове, смт Сахновщина Одним із елементів нематеріальної культурної спадщини України є знання і практики приготування сахновщинського короваю. Зазвичай, сахновщинський коровай круглої форми (як «сонечко»), одноярусний, із золотавою скоринкою (від світлого до насиченого коричневого кольору). Існує щонайменше три способи його приготування. Перший спосіб полягає у приготуванні короваю з цільного шматка тіста, другий – з одного великого та дев’ятьох невеликих шматків тіста («косички»), третій спосіб – з трьох з’єднаних між собою «косичок». Декорують короваї по-різному. Прикраси з тіста утворюють композицію з виключно рослинних елементів: колосків, що символізують процвітання; грон калини − сім’ю; троянд − жіночу красу і кохання; дубового листя − довголіття; маків − збереження роду, оберіг від зла та інших елементів. Раніше такі короваї випікали в сільських печах, а сьогодні – в електропечах, газових духовках тощо. З випіканням короваю пов’язана низка народних прикмет і забобонів. Наприклад, не дозволяється, щоби весільний коровай готували розлучені жінки, вдови та бездітні. Коли майстрині працюють з тістом, мають думати про щось хороше, не сваритися, бо «тісто все відчуває» і коровай не пропечеться належним чином.
#сахновщинський коровай #знання та практики #традиційні ремесла Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – |  +5 фото      |
Традиція гуцульської писанки
Традиція декоративного розпису села Самчики
Олешнянське гончарство Чернігівщини
Художнє дереворізьблення Чернігівщини
Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі
Знання і практики приготування сахновщинського короваю
