Об’єкт
Будь ласка, оберіть один чи декілька типів об'єктів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного типу не обрано, даний фільтр не застосовується.
Місто
Будь ласка, оберіть одне чи декілька міст, де розташовані об'єкти, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного міста не обрано, даний фільтр не застосовується.
Категорія обліку
Будь ласка, оберіть один чи декілька варіантів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного варіанту не обрано, даний фільтр не застосовується.
Дата утворення
Будь ласка, оберіть один чи декілька періодів, та натисніть кнопку «Застосувати фільтри». У разі, коли жодного періоду не обрано, даний фільтр не застосовується.
Знайдено об’єктів: 6 шт.
Традиція гуцульської писанки традиція Традиція гуцульської писанкиСела Космач, Акрешори, Люча, Прокурава, Шепіт, Брустури Косівського району, с. Чорний Потік Надвірнянського району, м. Косів, м. Верховина, с. Криворівня, Красноїлля Верховинського району Івано-Франківська обл.; с. Підзахаричі Путильського району, смт. Берегомет Вижницького району Чернівецька обл.; Рахівський район, м. Рахів Закарпатська обл. Писання писанок здавна є невід`ємною складовою нематеріальної культурної спадщини гуцулів. Упродовж багатьох віків вони зберігали та передавали з покоління в покоління традиції, пов'язані з писанням писанок, великодніми обрядами тощо. Цікаво, що кожне село Гуцульщини – історико-етнографічного регіону на сході Українських Карпат – має свої характерні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, варіанти поділу писанки на орнаментальні площини тощо. Традиційно писанки пишуть жінки й дівчата (рідше чоловіки й хлопці) у Великий піст. Пишуть на шкаралупі сирого повного яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском. Потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоби зберегти колір. Переважають яскраві жовто-помаранчеві та червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. Колись віск з писанки знімали після прогрівання в печі, тепер також використовують духовку або полум’я свічки, після чого протирають серветкою. Писання писанок зберігається як невід'ємний символ Великодня. У Чистий четвер діти сповіщають, що через три дні настане Великдень, за що господарі дарують їм писанку. Писанки обов’язково кладуть у великодній кошик і дарують священику за освячення. Старшим і бідним людям дають писанку, щоби помолилися за душі померлих. Повернувшись із церкви, освячені писанки занурюють у воду. В одних родинах цією водою вмиваються, інші проводять писанкою по обличчю, щоб увесь рік бути здоровими і багатими. Зберігся звичай, коли дівчата у Великодній понеділок дарують хлопцям писанку. Після Великодня, у поминальну суботу, біля могил рідних родина дає писанку й пасочку комусь із присутніх. Традиція писання писанок поширена на всій території Гуцульщини. Водночас сьогодні головним осередком поширення елемента нематеріальної культурної спадщини є с. Космач Косівського району Івано-Франківської обл., де проживає найбільше династій писанкарів і окремих майстрів. Починаючи з 1970-х рр. було розроблено програму збирання писанок із сіл, де ще збереглися традиції писанкарства. Зібрані 1155 одиниць стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 р. у м. Коломия (нині Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського). У музеї організовують тематичні наукові заходи, майстер-класи, фестивалі, створили школи писанкарства тощо.
#звичаї #обряди #святкування #традиційні ремесла Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – | +5 фото |
Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя традиція Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополям. Мелітополь, Запорізька обл. Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом, «къибини») є одним із унікальних елементів нематеріальної культурної спадщини України, а власне пиріжки з м’ясом є найбільш відомою стравою караїмів. Головна особливість традиційної караїмської кухні полягає в поєднанні баранини з тістом, овочами, фруктами та горіхами. Ет аяклак готують із використанням курдючного жиру. Пиріжки мають соковиту начинку (рублене м’ясо, іноді з додаванням картоплі), та за рахунок використання листкового тіста є хрусткими. Ліплення пиріжків має певні особливості, зокрема краї тіста загинають до середини, роблячи так звані «косички». Важливим є традиційний ритуал подання караїмських пиріжків до столу. Зазвичай на частуванні присутня вся родина. За традицією першим бере пиріжок голова родини, при цьому промовляючи молитву-подяку. Наступним пригощають гостя. Потім всі разом дякують господині, наголошуючи, що пиріжки є смачними та приготовані належним чином. Після цього пиріжками пригощають дітей. Із-за столу встають, тричі кланяючись, зі словами: «Нехай благословить Господь!» («Танри бераха берсин!»).
#ет аяклак #звичаї #обряди #святкування #національна кухня караїмів Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. Мелітополь | +4 фото |
Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області традиція Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської областіс. Сварицевичі, Дубровицький район, Рівненська обл. Обряд "Водіння Куста" відомий під різними назвами, зокрема "Зелені свята", "Кустування", "Тройця" тощо. Він має давнє, язичницьке, коріння. Обряд здійснюють на 50-й день після Великодня, на свято Трійці (П’ятидесятниці). "Куст" уособлює душі померлих предків. Цей образ втілює молода дівчина, вбрана у величне зелене гілля. Обряд тривав 3 дні за участі виключно жінок і дівчат. У перший день Трійці вони йшли на кладовище, де "викликали на розмову" душі померлих предків, "голосили", прикрашали могилки гіллям (часто вище хрестів). Після цього вони збиралися у лісі, обирали найгарнішу дівчину та прикрашали її кленовим гіллям, а на голову їй одягали зелений вінок. Таким чином дівчина виглядала мов справжній кущ. Далі учасниці "одягання" обходили кожну оселю, співаючи кустові пісні з побажаннями, а господарі пригощали їх смаколиками. Вважалося, що чим краще обдарувати гостей, тим рік буде вдалішим. З метою збереження та популяризації обряду, на Трійцю у с. Сварицевичі Дубровицького району Рівненської обл. проводиться фестиваль народного мистецтва "Водіння Куста".
#усні традиції та форми вираження #виконавське мистецтво #звичаї #обряди #святкування #знання та практики Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – | +6 фото |
Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області традиція Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської областіС. Віпче, Криворівня, Бистрець, Ільці, Замагора, Буковець, Волова, Зелене, Кривополе, Верхній Ясенів, Дземброня, Красник, Білоберізка, Стебні, Устеріки, присілки Плай, Підмагора, смт. Верховина Верховинського району Івано-Франківської обл. Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області являють собою унікальні традиції святкування Різдва, які зберігаються протягом тривалого часу практично без змін. Первинне значення коляди пов’язане з дохристиянським слов’янським святом зимового сонцестояння, на честь початку нового року. З утвердженням на українських землях християнства акцент було зміщено на святкування Різдва (25 грудня за новоюліанським і григоріанським календарем, 7 січня за юліанським). Колядуванняна на Різдво є давнім українським звичаєм. Обряд колядування на Верховинщині традиційно розпочинається на другий день Різдвяних свят (26 грудня за новоюліанським і григоріанським календарем, 8 січня за юліанським), коли громада сходиться до церкви. Після Служби Божої гуртом збираються учасники коляди – чоловіки у святкових традиційних строях, тримаючи в руках "бартку" з довгою дерев’яною ручкою (топірець, до якого ремінцем прив’язаний дзвіночок) та смушкові шапки з "трєсунками" (прикраси з бісеру та леліток). Дехто з чоловіків тримає народні музичні інструменти – трембіти, роги та скрипки. Чоловіки об’єднуються в колядницькі партії до 12 осіб (символізують 12 апостолів) та йдуть колядувати. Попереду кожної колядницької партії йде її керівник ("береза") з дерев’яним хрестом у руках. Керівник колядницької партії повинен розуміти тонкощі коляди згідно з давніми звичаєвими вимогами, знати напам’ять колядки та вмісти витанцьовувати "плєси" (ритуальні танці, що супроводжують дійство). Усі учасники колядницької партії мають слухатися керівника, який напередодні Різдвяних свят збирає свою колядницьку партію, щоби повторити коляди, віншування та навчити молодих колядників витанцьовувати гуцульські плєси. Кожен колядницький гурт має певну територію для колядування. Коляду співають у кожній хаті та кожному члену родини. Одна коляда може тривати до 30 хвилин, а загалом колядники можуть співати в кожному домі по кілька годин. Якщо у хаті ніхто не живе, то колядують перед дверима. Колядницькі партії колядують від Різдвяних свят до Йордана (Водохреща – 6 січня за новоюліанським і григоріанським календарем, 19 січня за юліанським). На Водохреща громада сходиться до церкви на «розплєс», тобто закінчення різдвяних свят, проводи коляди. Колядницькі гурти почергово співають по одній коляді та віддають наколядоване на потреби церкви. З метою популяризації традицій коляди та плєсів досвідчені учасники коляди навчають молодь, проводять майстер-класи. У Верховині щороку відбувається фестиваль коляди, на якому колядницькі партії демонструють свою майстерність.
#усні традиції та форми вираження #виконавське мистецтво #звичаї #обряди,святкування #знання та практики Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – | +3 фото |
Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ традиція Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГС. Слобода, Рунгури, Кийданці, Княждвір, Марківка, Молодятин, смт. Печеніжин Печеніжинської ОТГ Івано-Франківської обл. Аркан з Ковалівкою являє собою чоловічий танець, що найчастіше складається з двох частин, відмінних між собою за хореографією та музичним супроводом. Перша частина – Аркан – передбачає певну послідовність рухів під музику. Аркан танцюють в колі, чоловіки кладуть руки на плечі один одному та швидко, у ритмі музики, вистукують ногами по землі. Серед виконавців існує "правило шести", коли рухи виконуються на певний рахунок (наприклад, на один – права нога йде вправо, на два – ліва нога вправо позаду правої ноги, при цьому злегка підстрибуючи, на рахунок три – права нога знову йде вправо, на чотири – стрибок на правій нозі, в цей час – ліва нога підноситься вправо вверх, на п’ять – ліва нога ступає на підлогу, на рахунок шість танцюрист злегка підстрибує на лівій нозі, в цей час права нога викидається вліво вверх і т.д.). Друга частина – Ковалівка – являє собою танець з вигуками "поводиря", що веде учасників танцю за собою. Вигуки слугують сигналами для музик змінити мелодію. Крім танцювання, чоловіки також приспівують за командою поводиря. Зазвичай, Аркан з Ковалівкою виконують на родинних святах (весіллях, хрестинах, іменинах тощо).
#виконавське мистецтво #звичаї #обряди #святкування Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – | +2 фото |
Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі традиція Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села МацьковичіЛьвівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни; Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Гамаліївка Здавна невід’ємним атрибутом різдвяних колядницьких гуртів на Львівщині були великі об’ємні сферичні різдвяні звізди. Їх характерні особливості – великий розмір, опуклість, наявність променів-ріжок та яскраве оздоблення. Звізди в діаметрі сягають від 1,5 до 3 м. Звізда складається з наступних деталей: обручі, платівки, хрестовина, вісь, живіт, ріжки, стояк (по-іншому – нога). Ці частини звізди утворюють каркас, який оздоблюється папером або тканиною. У середині готового каркаса звізди, на осі, кріпиться дощечка з отворами для свічок чи електричних жарівок.
#звичаї #обряди #святкування #традиційні ремесла Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна | м. – | +4 фото |
Традиція гуцульської писанки
Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя
Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області
Гуцульська коляда та плєси Верховинського району Івано-Франківської області
Звичай виконувати танець Аркан з Ковалівкою в Печеніжинській ОТГ
Створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі