Меморіальна дошка на честь науковця і мецената Сергія Івановича Чернишова було відкрито 19 травня 2016 р. на фасаді будівлі Національного технічного університету
«Харківський політехнічний інститут». Дошку виготовлено за ініціативою Українського союзу промисловців і підприємців, фінансову підтримку надали друзі та колеги С.І.Чернишова. У церемонії відкриття дошки взяло участь керівництво, викладачі, студенти, випускники вишу та представники громадськості.

Меморіальну дошку виготовлено з темного каменю з бронзовими вставками. В її верхній частині розміщено барельєфний портрет С.І.Чернишова, нижче знаходиться присвятний напис: «Чернишов Сергій Іванович. Видатний меценат, науковець, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. У 2001 році на базі НТУ «ХПІ» вперше в Україні впровадив технологію 3D-друку, що стало інноваційним проривом у виробничому циклі».

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Скульптор – С.А.Гурбанов
• Дата утворення: 2016
• Вид об'єкта: Невизначено
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Бібліографія:
  • Скрижалі історії Харкова. Т.1. Уклад.: О.І.Вовк, О.М.Янкул та ін. Харків, 2020.
  • Нові пам’ятники історії та культури Харківської області (Оглядова довідка за матеріалами періодичних видань за 2016 рік та інтернет-ресурсів). Вип. 22. Харків, 2017.

#Чернишов    #3D-друк    #ХПІ   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

9 січня 1996 р., у день 73-річчя від дня народження поета Бориса Олексійовича Чичибабіна (1923–1994), на розі вул. Чичибабіна і просп. Леніна (тепер – Науки) була встановлена меморіальна дошка. Її композицію утворюють тривимірний скульптурний портрет поета та присвятний напис: "Улица Бориса Чичибабина названа в честь выдающегося поэта и гражданина. Здесь, вернувшись из сталинских лагерей, жил он в 1951–1956 годах". У відкритті меморіальної дошки взяли участь вдова поета Л.С.Карась-Чичибабіна, Харківський міський голова Є.П.Кушнарьов, заступник голови Харківської обласної державної адміністрації В.Ф.Мещеряков, харківські письменники І.О.Євса, А.А.Перерва, С.К.Шелковий, правозахисник Г.О.Алтунян і представники громадськості.

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Скульптор – О.П.Владимиров
• Дата утворення: 1996
• Вид об'єкта: Пам’ятка історії
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Бібліографія:
  • Фото: Чичибабін Борис Олексійович. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Чичибабін_Борис_Олексійович

#поет    #Чичибабін   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

9 січня 1998 р. з нагоди 75-ї річниці від дня народження поета Бориса Олексійовича Чичибабіна (1923–1994) на будинку, де він мешкав, було встановлено меморіальну дошку з білого мармуру. На ній викарбовано напис: "В этом доме жил в 1968–1994 годах выдающийся русский поэт Борис Чичибабин". Цього ж дня на могилу поета були покладені квіти, у муніципальній галереї відбувся пам’ятний вечір, а в міських бібліотеках організовані тематичні книжкові виставки.

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Дата утворення: 1998
• Вид об'єкта: Пам’ятка історії
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено

#поет    #Чичибабін   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Меморіальну дошку на честь радіофізика Віктора Петровича Шестопалова (1923–1999) було відкрито 23 січня 2003 р., до 80-річчя від дня народження вченого. Цього дня в Інституті радіофізики та електроніки імені О.Я.Усикова НАН України відбувся науковий семінар «Сучасні проблеми радіофізики та електроніки», учасники якого взяли участь у відкритті дошки.

На меморіальній дошці з чорного каменю міститься виконане з металу портретне зображення вченого і присвятний напис: «В цьому будинку з 1980 по 1999 рр. жив видатний радіофізик, академік НАН України Шестопалов Віктор Петрович».

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Скульптора – С.А.Гурбанов
• Дата утворення: 2003
• Вид об'єкта: Невизначено
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Бібліографія:
  • Історія Харкова у пам’ятних дошках. Фактографічні та бібліографічні відомості.URL: https://mevorydoskikharkov.blogspot.com/2016/08/blog-post_25.html
  • Фото: Історія Харкова у пам’ятних дошках. Фактографічні та бібліографічні відомості.URL: https://mevorydoskikharkov.blogspot.com/2016/08/blog-post_25.html

#Шестопалов    #радіофізика   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Меморіальна дошка, яка увічнює пам'ять про відомого фахівця в галузі турбінобудування Якова Ісідоровича Шнєе (1902–1977), була відкрита 12 грудня 2013 р. на стіні будівлі кафедри турбінобудування Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". На п'ятикутній дошці з чорного граніту розміщене бронзове зображення вченого. Нижче портрету знаходиться чотирикутна дошка з жовтого металу, на якій викарбовано зображення турбіни і присвятний напис: “Шнєе Яків Ісідорович (1902–1977). Визначний вчений. Завідувач кафедри турбінобудування (1940–1976). Під його керівництвом спільно з ВАТ "Турбоатом" були спроектовані унікальні високоефективні та надійні останні ступені потужних парових турбін для теплових і атомних електростанцій". У відкритті меморіальної дошки взяли участь ректор НТУ "ХПІ" Л.Л.Товажнянський, викладачі та студенти вишу, а також випускники кафедри турбінобудування: головний конструктор парових турбін ВАТ "Турбоатом" В.Л.Швецов, директор Інституту проблем машинобудування імені О.М.Підгорного, академік НАН України Ю.М.Мацевитий, директор ЗАТ "Турбоенергосервіс" Є.В.Асташенков, член-кореспондент НАН України А.Л.Шубенко та ін.

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Cкульптор – С.А.Гурбанов
• Дата утворення: 2013
• Вид об'єкта: Пам’ятка історії
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Пам'ятка потребує реставрації

#турбінобудування    #ХПІ   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Меморіальна дошка на честь видатного фізика-експериментатора, фахівця в галузі фізики низьких температур Льва Васильовича Шубнікова (1901—1937) була відкрита у Харкові 11 жовтня 2004 р. Вона встановлена на фасаді будинку, в якому протягом 1930–1937 рр. мешкав учений. Ініціаторами встановлення меморіальної дошки стали Північно-Східний науковий центр НАН України, Міністерство освіти і науки України, а також Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут». 

На меморіальній дошці з чорного каменю зображено барельєфний портрет Л.В.Шубнікова, викарбовано підпис ученого і текст: «В цьому будинку мешкав видатний вчений-фізик, організатор першої вітчизняної кріогенної лабораторії Лев Васильович Шубніков (1901–1937 рр.)».

Участь в урочистому заході відкриття меморіальної дошки взяли керівництво та інженерно-технічні працівники ННЦ «ХФТІ», керівництво Північно-Східного наукового центру НАН України і МОН України, автори меморіальної дошки та представники громадськості.

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Художниця – Л.Роденко
• Дата утворення: 2004
• Вид об'єкта: Невизначено
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Бібліографія:
  • Історія Харкова у пам’ятних дошках. Фактографічні та бібліографічні відомості. URL: https://mevorydoskikharkov.blogspot.com/2016/08/blog-post.html
  • Фото: Меморіальна дошка Л. В. Шубникову. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Шубников_Лев_Васильович#/media/Файл:Меморіальна_дошка_Льву_Шубникову_(Харків_вул_Чайковська_14).jpg

#Шубніков    #фізика   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Меморіальна дошка на честь фізико-хіміка, конструктора і педагога Олександра Миколайовича Щукарьова (1864–1936) встановлена на фасаді хімічного корпусу Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет».

На камінній чорній дошці розміщено виконаний з металу барельєфний портрет О.М.Щукарьова, а нижче міститься присвятний напис: «Професор, видатний фізик, хімік і філософ. Один з піонерів кібернетики. Олександр Миколайович Щукарєв. Працював тут у 1911–1931 рр. У 1926 році заснував кафедру фізичної хімії».

Урочисте відкриття меморіальної дошки відбулося 24 листопада 2011 р. і було приурочене до 75-ї річниці смерті вченого. У церемонії взяли участь керівництво, викладачі, аспіранти та студенти НТУ «ХПІ», представники громадськості. Одночасно була відкрита і меморіальна дошка на честь фізико-хіміка Володимира Мойсейовича Кошкіна. Цього ж дня відбулася презентація книги «Александр Щукарев: трудно быть гением», написаної послідовниками вченого. 

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Скульптор – С.А.Гурбанов
• Дата утворення: 2011
• Вид об'єкта: Невизначено
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Бібліографія:
  • Щукарьов Олександр Миколайович. Науково-технічна бібліотека НТУ «ХПІ». URL: http://library.kpi.kharkov.ua/uk/school_chemistry_ShchukarovAN
  • Фото: Меморіальна дошка Олександру Щукарьову (Харків вул Фрунзе 21). Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Меморіальна_дошка_Олександру_Щукарьову_(Харків_вул_Фрунзе_21).jpg
• Пов'язаний об'єкт: Меморіальна дошка на честь В. М. Кошкіна

#Щукарьов    #фізика    #хімія    #ХПІ   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Меморіальна дошка, присвячена українському історику, етнографу, археологу, досліднику історії Запорозького козацтва, випускнику Харківського університету Дмитру Івановичу Яворницькому (1855–1940), була відкрита 17 грудня 2005 р. Урочисте відкриття відбулося під час 23-ї Міжнародної краєзнавчої конференції молодих учених, яка була присвячена 150-й річниці з дня народження Д.І.Яворницького (конференція проводиться щорічно на історичному факультеті Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна). Дошка знаходиться на фасаді корпусу Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. На дошці міститься присвятний напис: “У Харківському університеті навчався видатний український історик та археолог Дмитро Іванович Яворницький (Єварницький) 7.XII (26.X) 1855 – 5.VIII.1940". 

• Тип об'єкта: Меморіальна дошка
• Автор(и): Скульптор – О.М.Рідний
• Дата утворення: 2005
• Вид об'єкта: Пам’ятка історії
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено

#історик    #етнограф    #археолог    #Яворницький    #Харківський університет   

Автор публікації: Вовк Ольга Ігорівна

Одеська Свято-Троїцька (Грецька) церква є однією з найстаріших у місті. Її будівництво тривало протягом 1795–1807 рр. Богослужіння у церкві розпочалися влітку 1808 р. Будівля церкви виконана у візантійському стилі та має класичну форму. 1811 р. при храмі створено недільну школу. 1839 р. побудовано правий південний престол церкви у пам’ять Благовіщення Пресвятої Богородиці. 1875 р. споруджено лівий північний престол в ім’я великомученика Димитрія Мироточця. Спочатку прямокутна будівля церкви зрештою набула хрестової у плані форми. Із зовнішнього боку церкви поховані її настоятелі та відомі жителі Одеси.

Активну участь у зведенні церкви, подальших ремонтних і реставраційних роботах брали греки, для яких церква є духовним центром. 1821 р. вона стала усипальницею вбитого за наказом турків Патріарха Константинопольського Григорія V. У храмі греки-патріоти давали клятву, вступаючи до таємної організації «Філікі Етерія» для боротьби з османським ярмом.

1908 р. відбулися урочистості з нагоди 100-річчя Грецької церкви. Після 1917 р. її було закрито. Усі будівлі, які належали або перебували у віданні церкви, реквізовано державою, розграбовано і знищено її внутрішнє оздоблення, знесено дзвіницю. Грецьку церкву відкрито 1941 р., тоді ж розпочалися реставраційні роботи. 1955 р. в Одесі відкрито Олександрійське подвір’я, і церква перейшла у відання Грецького патріархату. 1990 р. у церкві розпочато реконструкцію. 1993 р. відновлено дзвіницю та відкрито меморіальну дошку, присвячену священномученику Патріарху Григорію V. 1999 р. Олександрійське подвір’я перенесено до Москви і Свято-Троїцька церква отримала статус парафіяльного храму Одеської митрополії Української православної церкви. Від 2006 р. храм іменується Свято-Троїцький собор.

Нині церкву відвідують багато парафіян і туристів.

• Тип об'єкта: Культова споруда
• Автор(и): Ф.Фраполлі, А.Тодоров
• Дата утворення: 1808
• Вид об'єкта: Пам’ятка архітектури, історії
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Одеської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929). Охоронний номер 150025-Н.
• Бібліографія:
  • Белоусова Л. Г. Одесская Греческая Свято-Троицкая церковь: история и документальное наследие. Державний архів Одеської області. Зведений каталог метричних книг. Вип. І. 1797–1939. Одеса, 2011, с. 101-115. (Праці Державного архіву Одеської області. Т. XXXIII).
  • Історія Свято-Троїцького собору міста Одеси. URL: http://www.holytrinitycathedral.od.ua/struktura_sobora/istoriya-hrama.
  • Уварова О. Історія одеської церкви Святої Трійці (Грецької) на сторінках «Прибавлений» до «Херсонских епархиальных ведомостей». Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства, вип. 3, 2013, с. 182-189.
  • Фото: Свято-Троїцький собор (Одеса). Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Свято-Троїцький_собор_(Одеса).
  • Фото: Свято-Троицкий собор города Одессы. Facebook. https://www.facebook.com/HolyTrinityCathedralOdessa.
• Пов'язаний об'єкт: Будинок, де містився центр таємного грецького товариства «Філікі Етерія»

#Грецька церква    #Свято-Троїцький храм   

Автор публікації: Доценко Марія Ігорівна

Харківський музей Голокосту засновано 1995 р., відкрито для відвідування 14 грудня 1996 р. Це перший музей в Україні, який присвячено історії єврейського народу в роки Другої світової війни, і перший недержавний музей у Харкові. Його засновницею і президенткою є заслужена працівниця культури України Лариса Воловик. Музей складається з кількох залів із постійною експозицією та додаткових виставкових залів зі змінною експозицією (галерея «Амі» / «Народе мій»). Однією з основних цілей музею є вивчення та поширення інформації про Голокост як одну з найбільших трагедій людства. Працівники музею проводять екскурсії (зокрема, для школярів і студентів) та лекції про Голокост в Україні, опір нацистам в гетто і концтаборах, небезпеку нетерпимості та ненависті тощо. Музей організовує меморіальні заходи для вшанування пам'яті жертв Голокосту. Завдяки співробітникам музею видається газета «Дайджест Є» (із грудня 1995 р.). Музей має власні бібліотеку та архів, де зберігаються документи, фотографії, відео, спогади та інші матеріали, пов'язані з історією єврейської громади Харкова. Частину матеріалів надано Харківським обласним комітетом «Дробицький Яр» та містянами. Основний фонд нараховує 5 тис. одиниць зберігання. Упродовж своєї діяльності музей отримував підтримку різних приватних осіб та організацій, зокрема Американського єврейського об'єднаного розподільчого комітету «Джойнт», Daar Charitable Foundation (США) тощо.

• Тип об'єкта: Музей | Бібліотека | Архів
• Автор(и): Л.Воловик
• Дата утворення: 1996
• Вид об'єкта: Пам’ятка історії
• Категорія обліку: Не перебуває на обліку
• Стан об'єкта: Невизначено
• Бібліографія:
  • Харківський музей Голокосту. URL: http://holocaustmuseum.kharkov.ua/.
  • Музей Холокоста г. Харьков. Карта «Евреи Украины». URL: https://ujew.com.ua/objects/xarkovskaya-oblast/xarkov/har-kovskij-muzej-holokosta9.
  • Перший в Україні харківський Музей Голокосту зберігає правду історії. Харківська обласна державна адміністрація. URL: https://kharkivoda.gov.ua/ru/news/67669.
  • Харківський музей Голокосту: Збережеться пам'ять – збережеться народ. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2862711-harkivskij-muzej-golokostu-zberezetsa-pamat-zberezetsa-narod.html.
  • Фото: Перший в Україні харківський Музей Голокосту зберігає правду історії. Харківська обласна державна адміністрація. URL: https://kharkivoda.gov.ua/ru/news/67669.
  • Фото: Музей Холокоста г. Харьков. Карта «Евреи Украины». URL: https://ujew.com.ua/objects/xarkovskaya-oblast/xarkov/har-kovskij-muzej-holokosta9.
• Пов'язаний об'єкт: Меморіальна дошка в пам’ять про жертв Голокосту

#музей    #Голокост   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович

У цьому будинку (кінець XVIII – початок XIX ст.) знаходився центр грецької таємної революційно-патріотичної організації «Філікі Етерія» (з грец. «Товариство друзів»). Товариство було засноване 1814 р. в Одесі Ніколасом Скуфасом, Афанасіосом Цакаловим і Еммануїлом Ксанфосом. 1821 р. члени організації очолили національно-визвольну боротьбу грецького народу, яка призвела до відновлення незалежності Греції.

Сьогодні в будинку, де містився центр таємного грецького товариства «Філікі Етерія», працює музей. Музей «Філікі Етерія» було відкрито 1979 р., спочатку як відділ Одеського історико-краєзнавчого музею. У 1994 р., під час святкування 200-річчя заснування Одеси, відбулося урочисте відкриття Філії Грецького Фонду Культури. Міська Рада Одеси надала філії три будівлі (у пров. Красний) з символічною орендною платою. Серед них був будинок, що належав одеському міському голові Г.І.Маразлі (1831–1907 рр.), в якому збиралися члени товариства «Філікі Етерія». Серед експонатів музею «Філікі Етерія» є оригінали та копії, надані Одеським історико-краєзнавчим музеєм та Історико-етнологічним товариством Греції. Музейна експозиція складається з кількох тематичних розділів, які присвячені історії грецької колонії в Одесі, створенню, організаційним особливостям і діяльності «Філікі Етерія», зокрема, участі членів товариства у Грецькій революції 1821–1829 рр. Окрема зала містить історичні предмети побуту та відтворює інтер'єр будинку першої половини XIX ст. У приміщеннях музею читають лекції та проводять тематичні конференції.

• Тип об'єкта: Музей | Бібліотека | Архів
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Пам’ятка історії
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Переліку пам`яток культурної спадщини національного значення Одеської області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928). Охоронний номер 150001-Н.
• Бібліографія:
  • Музей «Філікі Етерія». Філія Грецького Фонду Культури. URL: http://hfcodessa.org/uk/музей-2/#muz_uk.
  • Музей «Філікі Етерія». Музейний портал. URL: https://museum-portal.com/ua/muzeyi/156_muzey--filiki-eteriya-.
  • Фото: Filiki Hetairia House in Odesa. Wikimedia Commons. URL:https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Filiki_Hetairia_House_in_Odesa.
  • Фото: Музей «Філікі Етерія». Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_«Філікі_Етерія».
• Пов'язаний об'єкт: Будівля Грецької церкви Святої Трійці

#Філікі Етерія    #Греція   

Автор публікації: Рачков Євген Сергійович

Козацькі пісні були поширені на всій території Дніпропетровської області. Зокрема, про це свідчать фольклорні експедиції початку 2000-х рр. Водночас поважний вік носіїв елемента нематеріальної культурної спадщини та майже відсутній механізм передачі його молодшим поколінням роблять козацькі пісні дуже вразливими. Носії та виконавці козацьких пісень не становлять окремої громади. В одних місцях вони об’єднані у фольклорні аматорські колективи, а в інших – носіями елемента є окремі виконавці. Найбільша група козацьких пісень оспівує славне історичне минуле козацької доби, зокрема козацький побут. У піснях розповідається про різні подробиці із життя козаків, їх непросту войовничу долю, кохання тощо. Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність кожної музичної фрази, помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків. Тексти козацьких пісень часто «губляться» у мелодичних розспівах окремих складів. Крім того, як художній прийом, зустрічається недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Під час виконання пісень виконавцям властивий самозаглиблений стан, наближений до молитви-медитації. Зазвичай, козацькі пісні виконуються гуртом без супроводу музичних інструментів, а для будови пісень властивий сольний заспів та сольний верхній голос. Гуртова частина пісень часто має триголосу будову. Виконуються голосним насиченим звуком з формуванням його у грудній клітині. Манера виконання є спільною, як для чоловіків, так і для жінок.

Cossack’s songs of Dnipropetrovsk Region (UNESCO)

• Тип об'єкта: Традиція
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Категорія обліку: Всесвітня спадщина ЮНЕСКО
• Стан об'єкта: Потребує термінової охорони
• Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (Наказ МКІП від 21.01.2015 № 16). Охоронний номер 005.нкс. Включено до Списку Всесвітньої нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони від 29.11. 2016 (11-та сесія Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини).
• Бібліографія:
  • Любимова А. Я. Козацькі пісні Дніпропетровщини: досвід, сучасність, перспективи. Культурна спадщина України: сталий розвиток і національна безпека. Зб. наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції (20 квітня 2017 р., Київ). Київ. С. 44-49.
  • Cossack’s songs of Dnipropetrovsk Region. UNESCO Intangible Cultural Heritage 1992-2023. URL: https://ich.unesco.org/en/USL/cossack-s-songs-of-dnipropetrovsk-region-01194
  • Козацькі пісні Дніпропетровщини. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/2
  • Козацькі пісні Дніпропетровщини. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/kozacki-pisni-dnipropetrovsini
  • Фото: Козацькі пісні Дніпропетровщини. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/2
  • Фото: Фольклорний ансамбль «Богуславочка» – оаза традицій Дніпропетровщини. Портал "ДніпроКультура". URL: https://www.dnipro.libr.dp.ua/folklor_kozacki_pisni

#виконавське мистецтво    #усні традиції та форми вираження   

Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна

Писання писанок здавна є невід`ємною складовою нематеріальної культурної спадщини гуцулів. Упродовж багатьох віків вони зберігали та передавали з покоління в покоління традиції, пов'язані з писанням писанок, великодніми обрядами тощо. Цікаво, що кожне село Гуцульщини – історико-етнографічного регіону на сході Українських Карпат – має свої характерні художньо-стильові особливості, кольорову гаму, варіанти поділу писанки на орнаментальні площини тощо. Традиційно писанки пишуть жінки й дівчата (рідше чоловіки й хлопці) у Великий піст. Пишуть на шкаралупі сирого повного яйця. Орнамент наносять писачком, наповнюючи розтопленим бджолиним воском. Потім фарбують і покривають воском фрагменти орнаменту, щоби зберегти колір. Переважають яскраві жовто-помаранчеві та червоні барви з вкрапленням зеленого кольору на чорному тлі. Колись віск з писанки знімали після прогрівання в печі, тепер також використовують духовку або полум’я свічки, після чого протирають серветкою. 

Писання писанок зберігається як невід'ємний символ Великодня. У Чистий четвер діти сповіщають, що через три дні настане Великдень, за що господарі дарують їм писанку. Писанки обов’язково кладуть у великодній кошик і дарують священику за освячення. Старшим і бідним людям дають писанку, щоби помолилися за душі померлих. Повернувшись із церкви, освячені писанки занурюють у воду. В одних родинах цією водою вмиваються, інші проводять писанкою по обличчю, щоб увесь рік бути здоровими і багатими. Зберігся звичай, коли дівчата у Великодній понеділок дарують хлопцям писанку. Після Великодня, у поминальну суботу, біля могил рідних родина дає писанку й пасочку комусь із присутніх.

Традиція писання писанок поширена на всій території Гуцульщини. Водночас сьогодні головним осередком поширення елемента нематеріальної культурної спадщини є с. Космач Косівського району Івано-Франківської обл., де проживає найбільше династій писанкарів і окремих майстрів. 

Починаючи з 1970-х рр. було розроблено програму збирання писанок із сіл, де ще збереглися традиції писанкарства. Зібрані 1155 одиниць стали основою колекції Музею писанкового розпису, відкритого в 1987 р. у м. Коломия (нині Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського). У музеї організовують тематичні наукові заходи, майстер-класи, фестивалі, створили школи писанкарства тощо.

• Тип об'єкта: Традиція
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 012.нкс.
• Бібліографія:
  • Манько В. Українська народна писанка. Монастир Монахів Студитського Уставу. Львів. 2001. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Manko_Vira/Ukrainska_narodna_pysanka.pdf
  • Традиція гуцульської писанки. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/12
  • Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського. URL: https://hutsul.museum/museum/history/overview/
  • Фото: Традиція гуцульської писанки. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/12
  • Фото: Традиція гуцульської писанки. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-guculskoi-pisanki

#звичаї    #обряди    #святкування    #традиційні ремесла   

Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна

Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом, «къибини») є одним із унікальних елементів нематеріальної культурної спадщини України, а власне пиріжки з м’ясом є найбільш відомою стравою караїмів. Головна особливість традиційної караїмської кухні полягає в поєднанні баранини з тістом, овочами, фруктами та горіхами. Ет аяклак готують із використанням курдючного жиру. Пиріжки мають соковиту начинку (рублене м’ясо, іноді з додаванням картоплі), та за рахунок використання листкового тіста є хрусткими. Ліплення пиріжків має певні особливості, зокрема краї тіста загинають до середини, роблячи так звані «косички».

Важливим є традиційний ритуал подання караїмських пиріжків до столу. Зазвичай на частуванні присутня вся родина. За традицією першим бере пиріжок голова родини, при цьому промовляючи молитву-подяку. Наступним пригощають гостя. Потім всі разом дякують господині, наголошуючи, що пиріжки є смачними та приготовані належним чином. Після цього пиріжками пригощають дітей. Із-за столу встають, тричі кланяючись, зі словами: «Нехай благословить Господь!» («Танри бераха берсин!»).

• Тип об'єкта: Традиція
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 013.нкс.
• Бібліографія:
  • Арабаджи О. С. Караїмська кухня як елемент нематеріальної культурної спадщини. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи» (Київ, 10-11 грудня 2015 р.). Київ, 2015, с. 4-8.
  • Арабаджи О. С. Традиція частування караїмів як яскравий зразок нематеріальної культурної спадщини народу. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Імплементація конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини: підсумки та перспективи» (Український центр культурних досліджень, 20-21 грудня 2017 р.). Заг. ред. І. В. Френкель та ін. Київ, 2018, с. 5-8.
  • Фото: Караїмські пиріжки. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Караїмські_пиріжки
  • Фото: Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicii-prigotuvanna-et-aaklak-karaimskij-pirizok-z-masom
  • Фото: Традиція приготування ет аяклак (караїмський пиріжок з м’ясом). Досвід караїмів Мелітополя. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/13

#ет аяклак    #звичаї    #обряди    #святкування    #національна кухня караїмів   

Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна

Обряд "Водіння Куста" відомий під різними назвами, зокрема "Зелені свята", "Кустування", "Тройця" тощо. Він має давнє, язичницьке, коріння. Обряд здійснюють на 50-й день після Великодня, на свято Трійці (П’ятидесятниці). "Куст" уособлює душі померлих предків. Цей образ втілює молода дівчина, вбрана у величне зелене гілля.

Обряд тривав 3 дні за участі виключно жінок і дівчат. У перший день Трійці вони йшли на кладовище, де "викликали на розмову" душі померлих предків, "голосили", прикрашали могилки гіллям (часто вище хрестів). Після цього вони збиралися у лісі, обирали найгарнішу дівчину та прикрашали її кленовим гіллям, а на голову їй одягали зелений вінок. Таким чином дівчина виглядала мов справжній кущ. Далі учасниці "одягання" обходили кожну оселю, співаючи кустові пісні з побажаннями, а господарі пригощали їх смаколиками. Вважалося, що чим краще обдарувати гостей, тим рік буде вдалішим.

З метою збереження та популяризації обряду, на Трійцю у с. Сварицевичі Дубровицького району Рівненської обл. проводиться фестиваль народного мистецтва "Водіння Куста".

• Тип об'єкта: Традиція
• Дата утворення: 0000
• Вид об'єкта: Нематеріальна культурна спадщина
• Категорія обліку: Пам’ятка національного значення
• Стан об'єкта: Невизначено
• Правове регулювання: Включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України (Наказ МКІП від 16.11.2018 № 995). Охоронний номер 014.нкс.
• Бібліографія:
  • Найдавніший звичай: водіння Куста. Трійця. Село Сварицевичі Дубровицького району. Міжнародний туризм. 2017. № 3. C. 124-125.
  • Нестеренко О. В., Снігирьова Л. М. Зелені свята: традиції святкування українців. Обереги українського народу. URL: https://nibu.kyiv.ua/exhibitions/567/
  • Традиція обряду "Водіння Куста" у с. Сварицевичі Дубровицького району: Облікова картка. Обл. центр нар. творчості м. Рівне. URL: http://rocnt.com.ua/?p=1140
  • У селі на Рівненщині водили Куста. Що варто знати про цей дохристиянський обряд. Суспільне. 20 червня 2021. URL: https://suspilne.media/140965-u-seli-na-rivnensini-vodili-kusta-so-varto-znati-pro-cej-dohristianskij-obrad/
  • Фото: Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області. Віртуальний музей нематеріальної спадщини. URL: https://virtmuseum.uccs.org.ua/ua/element/14
  • Фото: У селі на Рівненщині водили Куста. Що варто знати про цей дохристиянський обряд. Суспільне. 20 червня 2021. URL: https://suspilne.media/140965-u-seli-na-rivnensini-vodili-kusta-so-varto-znati-pro-cej-dohristianskij-obrad/
  • Фото: Традиція обряду "Водіння Куста" у селі Сварицевичі Дубровицького району Рівненської області. Автентична Україна. URL: https://authenticukraine.com.ua/blog/tradicia-obradu-vodinna-kusta-u-seli-svaricevici-dubrovickogo-rajonu-rivnenskoi-oblasti

#усні традиції та форми вираження    #виконавське мистецтво    #звичаї    #обряди    #святкування    #знання та практики   

Автор публікації: Турчан Варвара Олександрівна